Одного разу, власник найпопулярнішої пекарні в Німеччині, єврей за походженням, у своєму інтерв’ю сказав:
– Знаєте, я міг зараз тут з вами не сидіти, взагалі мене тут могло не бути. А знаєте чому я тут живий перед вами сиджу?
– Чому? — запитували журналісти.
– Коли нацисти жорстоко вбивали євреїв у Німеччині, мені було всього лиш 13. Тоді мене малого разом з сотнями інших євреїв вивезли у концтабір. То була холодна, морозяна зима й поїзд у якому ви всі їхали не мав ні ліжок, ні лавок, зовсім нічого, щоб зігрітися. Люди помирали від переохолодження. Біля мене сидів один чоловік, якого усі в нашому містечку любили. Він був дуже добрий. Коли я побачив, що він от-от замерзне, то почав просити його триматися з останніх сил і не помирати. Однак старий вже майже не чув та не реагував на мої слова. Тоді я почав терти його руки своїми майже дерев’яними руками. Не припиняв так гріти чоловіка я довго, з усіх сил тер його руки. А потім виснажений впав і заснув. Лиш прокинувся на ранок і те, що я побачив жахнуло. Навколо була смертельна тиша і тільки замерзлі тіла людей. Однак вижив лише старий, тому що я не дав йому замерзнути, а я вижив, тому що зігрівав його, а відповідно отримав його тепло на заміну.
– Це неймовірно! Браво! — вигукували усі.
– Ні, не потрібно аплодисментів. Це я хочу навчити вас виживати у цьому жорстокому світі. Адже тільки тоді, коли ви зігріватимете інших, тоді й самі не будете мерзнути. Підтримуйте, надихайте та запалюйте інших, тоді отримаєте зворотній зв’язок, який неодмінно допоможе вам!
Напишіть нам в коментарях у Facebook!