Одного разу до Бога прийшов чоловік. Він був дуже розлюченим та одночасно засмученим:
– Боже, покарай мого ворога! Він мені вже набрид!
Бог ніжно посміхнувся та тихо промовив:
– Ні. Йому судилося стати твоїм найкращим другом та побратимом.
– Тоді дай мені терпіння.
– Ні. Терпіння – результат випробувань. Його не дають, йому вчаться.
– Тоді забери в мене цю пиху та гордість.
– Ні. Гординю не забирають. Від неї відмовляються.
– Боже, ну тоді подаруй мені щастя! Я ж на це заслужив, врешті-решт.
– Ні. Я Благословляю, але чи будеш ти щасливий, залежить від тебе.
– Боже, благаю, тоді захисти моїх рідних від бід та лиха. Нехай вони ніколи не хворіють та не страждають.
– Ні. Ми страждаємо і перемагаємо важкі часи разом.
– Тоді… Тоді дай мені духовну міць та силу.
– Ні. Дух повинен вирости сам, а Я завжди підкажу різними ситуаціями і зустрічами.
– Що ж тоді такого попросити… Знаєш, Боже, а навчи мене любити інших так само, як і Ти!
Бог знову засміявся, сплеснув у руки та міцно обійняв чоловіка:
– З радістю! Нарешті ти зрозумів, про що потрібно просити!
Чоловік просив сил, але Бог послав випробування, щоб загартувати його.
Просив мудрості, але Бог послав проблеми, над якими потрібно ламати голову.
Просив мужності, але Бог послав небезпеку.
Просив любові, але Бог послав людей, що потребують допомоги.
Просив благ, але Бог дав можливості.
Я не отримав нічого з того, що просив.
І чоловік не отримав нічого, про що просив Бога. Але натомість він здобув значно більше – те, що дійсно було потрібно… Адже тільки Бог знає, що ми повинні зараз пережити.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!