Ще в старому мультфільмі про Карлсона завжди говорилося про те, що в надзвичайних та незрозумілих ситуаціях завжди варто зберігати спокій. Особливо це стосується виховання дітей.
От я нещодавно стояла в черзі до каси в супермаркеті. Переді мною був ще дідусь з дуже енергійним онуком, хлопчик – ще той бешкетник. У нього були повні кишені та кулаки солодощів, а він продовжував набирати ще цукерок з полиць. Дідусь старався не звертати уваги, потім зробив зауваження дитині. Правда, хлопчику було абсолютно байдуже й він далі бешкетував. Тоді дідусь став промовляти: «Будь спокійним, Євгене, залишилося ще трошки. Хороший хлопчик». Дитина згодом знову почала вередувати, дідусь зберігав спокій: «Все добре, Женя. Ще пару хвилин, і ми поїдемо додому. Потерпи, хлопець ».
І вже коли вони оплатили весь товар, хлопчик випадково перевернув усе з візка: «Жень, Жень, розслабся, приятель, не переймайся. Ми вже виходимо з супермаркету.»
Мене надзвичайно вразила така стійкість дідуся і те, як він розмовляв з онуком. Вже на вулиці я підійшла до цих людей і сказала:
– Вибачте, що я вас потурбую, однак я шокована з того, як ви поводилися з дитиною. Це гідно похвали, адже ви залишалися спокійним та стриманим, хоча хлопчик і не думав припиняти бешкетувати. Євгене, тобі дуже пощастило з дідусем!
– Дякую, – відповів дідусь. – Але Женя – це я. А цього маленького халамидника звуть Максим.
І всі гуртом розсміялися.
Що Ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!