Повертаючись додому, побачила на своєму порозі тітку Люду. Від її пропозиції я розгубилась

Мені 55 років. Маю двох вже дорослих дітей. Син з дружиною живе на орендованій квартирі, чекають на поповнення. Донька – в гуртожитку, вона ще студентка. Я ж з чоловіком усе життя з моїми батьками тулилась. Мамі належала половина будинку, її сестрі – тітці Люді – друга.

Коли батько помер, а ненька захворіла, я увесь свій час присвячувала їй. Останні шість років ненька не вставала, я все навчилась робити. Замовила спеціальне ліжко з Європи, закінчила курси масажу для лежачих. 

Та для чоловіка все це було занадто.

 – Відправ маму в будинок для літніх. Вона псує нам життя. 

 – Не подобається, то йди геть.

Він і пішов, знайшов собі іншу. Та зрадити неньку я не могла. І ось нещодавно її не стало. Усі довкола казали, що це полегшення, та я цього не відчувала, лише смуток, моєї мами не стало.

Аби хоч якось розвіятися я знайшла роботу, прибирала в місцевій школі. І ось якось поверталась додому і побачила тітку Люду на порозі.

 – Щось сталося?

 – Маю до тебе розмову, точніше пропозицію. 

Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Пошепки

Я запросила тітку в дім. Вона старша за мою маму, та ще досить добре тримається. Її діти живуть далеко. Брат в Данії, відколи почалась війна – не приїжджав, забрав дружину й дітей до себе. Донька Алла в Дніпрі. Її ми вже років шість не бачили, чули лиш, що має клопіт зі старшим сином, нездалий зовсім, з поганими хлопцями зв’язався. Тож тітка надзвичайно самотня. Раніше приходила з мамою посидіти. Щось їй розповідала, навіть коли ненька вже не відповідала. А зараз немає з ким і словом перемовитись. Старенька відразу почала:

 – Послухай, я маю до тебе пропозицію!

 – Яку ще?

 – Ти мене дуже вразила. Тим як неньку доглядала, навіть шлюб втратила заради неї. Таке зараз рідко трапляється. Як згодишся мені допомагати до смерті, я на тебе свою половину перепишу. Матимеш цілий будинок. Схочеш – сина пустиш, або ж доньку.

 – Ви що? У вас же діти є! Уявіть, що вони скажуть!

 – Я їм не потрібна. Навіть не дзвонять вже. Перепишу – й не знатимуть. Зрозумій, важко мені, не хочу сама віку доживати. Подумай добре!

Після цих слів вона пішла. А я замислилась. Я тітку люблю насправді та мені шкода її. Та я не хочу, аби брат і сестра ненавиділи мене, вони точно не пробачать. Хоча отримавши другу половину, я б синові дуже допомогла.

Як мені бути – погоджуватися чи ні?

Більше цікавих життєвих історій тут https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector