– Поїдь до чоловіка в Польщу! Зроби сюрприз! Ще й перевіриш, чи він там чемний! – Дарма я сестру послухала

 – Що ти кажеш, усі чоловіки на заробітках мають коханок!

 – Мій Данило не такий!

 – Еге ж! А ти поїдь до нього в Польщу! Зроби сюрприз! Ще й перевіриш, чи він там чемний!

Слова сестри засіли в голові. Хоча я знала, що вона така, полюбляє пліткувати. Щодня мені розповідала всіляке: то в Наталки Дмитро просто додому коханку приводить, то Ілля закрутив роман у відрядженні. А мені полюбляє про наших заробітчан розповідати.

 – Ти пам’ятаєш Михайла, мого однокласника? Такий гарний був!

 – Авжеж!

 – Так от він до Данії поїхав на будівництво. Вдома залишилась дружина і син однорічний.

 – І що?

 – Як війна почалась – вона не попередила і поїхала до нього з малим. Адресу знала. І от стукає в древі, а відчиняє симпатична жіночка і повідомляє, що вона його подруга. Вони досі вже розлучились. Я вже мовчу, що усі наші полюбляють там до жінок легкої поведінки забігати.

Важко було повірити в це. Впевнена, що не всі такі. Але заспокоїтися після тих розмов я вже не могла. Зібрала речі, замовила квиток на автобус і вирушила до Варшави. Приїхала до квартири, де жив чоловік із колегами по роботі. І тут відчиняє мені гарна молода жінка.

“Все як у розповіді сестри” – подумала я і засмутилась.

 – А Данило вдома?

 – А ви хто?

 – Його сестра. Але не кажіть, що я приїхала, це сюрприз.

Пошепки

 – Добре, заходь. Він скоро приїде.

Мені страшенно кортіло розпитати, хто ж ця особа:

 – А ви його подруга?

 – Я дружина Дмитра. Вони разом працюють. Приїхала на вихідні.

 – А в Данила хтось тут є?

 – Та де там! – сказала вона з посмішкою. – Ваш чоловік вірний, навіть на пиво з колегами не ходить.

 – А  ви зрозуміли, що я дружина?

 – Данило світлини показував. Та і я вас цілком розумію. Сама час від часу приїжджаю, бо дурне в голову лізе.

Раптом двері відчинились. І я почула голос свого чоловіка і жіночий сміх. 

“Ось і вірний! Привів дівок!” – я вийшла лиха.

 – Ну, привіт! Ти тут не сумуєш, бачу!

 – Кохана! Як я скучив. Знайомся, це донечки нашого Іллі. Вони на канікули приїхали!

Чоловік міцно мене обійняв і я нарешті заспокоїлась. Але так закортіло, аби ми вже разом були.

Можливо слід покинути все і переїхати до нього до Варшави? Як гадаєте?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!