Мені було 18, коли я познайомилася з Дмитром. Старший на 12 років, розумний, має гарну роботу, красивий. Знаєте, я сама сирота, мене виховувала бабуся. А от Діма дав мені ту любов, турботу, ласку, якої дуже бракувало. Може, якраз і через такий характер я у нього закохалася.
Весілля ми зіграли швидко, на цьому наполягав Дмитро. Запросили тільки найближчих родичів та друзів, взяла собі красиву сукню в оренду. Все було на вищому рівні, ми частували гостей розкішними стравами. Суші, солодощі, спеціальні гостинці від шеф-кухаря.
А через місяць я завагітніла. Не буду розписувати, жили, як звичайна родина. Однак, минуло вже 16 років, наші діти виросли та переїхали геть.
Вдома мені стало геть нудно. Ну от що ще робити? Моя кума їхала в Порто на заробітки, кликала з собою на місяць-другий:
– Ну чого в хаті сидітимеш? Так хоча б світ побачиш та ще грошей заробиш.
Однак, Дмитрові така ідея взагалі не сподобалася:
– Нащо туди пхатися, своєї квартири не маєш? Таке щось дурне вигадала, береш приклад зі своєї недолугої кумасі.
– А що мені вдома робити? Он діти дорослі, самостійні.
– Як що? Займатися хатніми справами! Я тебе не пущу. Хочеш їхати – то спершу розлучися зі мною.
А я зібрала валізу, написала заяву на розлучення та поїхала з кумою в Порто. І знаєте, у мене там наче друге дихання відкрилося. Люблю свою роботу, це місто, людей. Мені попалися дуже спокійні та тихі сеньйори, Пабло та Маріель. Вони добре до мене ставляться, щедро платять.
Чесно, я дальше Львівської області не виїжджала. І це такий контраст, що словами не передати!
Але, на жаль, в Україні все було геть кепсько. Дмитро намовив дітей проти мене, казав, що я навмисне поїхала закордон, бо хотіла від них втекти. Ще й свекруха та інші родичі вогню підливали. Загалом, от я була в тій родині проклятущою відьмою.
Донька Марина та син Петро повірили батькові. Вони не хотіли зі мною говорити по Скайпі, навіть навмисне слухавку вибивали.
Я вирішила трохи залагодити провину перед дітками. Назбирала багато тисяч євриків, все вклала у нерухомість. Якраз доньці виповниться 18 і вона вже матиме свою квартиру. Синові так само придивилася на житло.
Цього місяця я приїхала додому, запросила дітей у гості. Однак, вони навідріз відмовилися приходити.
– Ти нам не мама! Кинула нас заради грошей закордоном. Не хочемо тебе ні бачити, ні чути! – кричали мені у слухавку.
Я не тримаю зла на дітей. Розумію, що на них так повпливав батько та родичі. Але щиро сподіваюся, що з часом вони все-таки відпустять цю образу. Тим паче, що я гарую заради їх блага в майбутньому…
На Вашу думку, жінці краще облишити цю ідею з квартирами?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!