Читаю тут стільки історій про жінок-заробітчанок та беруся за голову. Любі панночки, ну ви вже в тих Португаліях, Іспаніях та Італіях геть розум втратили чи що?!
Я собі за 3 роки зуміла заробити на нову квартиру, ще й ремонт затіяла. А меблі обирала не дешеві, а досить дорогі, з натуральних матеріалів.
Майже всі мої колежанки та співробітниці дивуються:
– Ганю, як так? Я он 10 років вже гарую, як та конячка, а кредит досі за житло висить.
– Шановна, а ти сюди приїхала на свою старість збирати чи дітям допомагати?
– Ясно, що дітям. У мене донька після весілля завагітніла. Молодятам оплачую ремонт і квартиру.
– Воно і видно. Бо я своїм дітям ні копійочки не даю!
– Як так? Та ти Бога в серці не маєш!
– Зате розуму в цій сивій голові маю.
Так, шановні матусі, я поїхала в Німеччину, аби заробити суто на свої забаганки. Тут працюю на круїзному лайнері кухаркою, заробляю чималі гроші. Але за всі ці роки я ні євика дітям не вислала. Навіть подарунки не передавала. Все економила, зарплату до зарплати складала.
Однак, діти думали, що я так жартую. От куплю квартиру і на них все перепишу. Ага, вже біжу та падаю! Зробила там ремонт, замок на дверях поставила і ключі заховала.
– Мамо, ну ти ж знаєш, що у нас війна. Ми на двох заробляємо 30 тисяч, то копійки!
– Софіє, а в чому проблема? Твій трутень другої роботи не годен знайти? Хочеш – можеш приїхати сюди на заробітки, будемо разом працювати.
– Я? На заробітки? Ти що, мамо, це смішно! То робота для старших жіночок.
– Смішно в 30 років просити маму гроші на продукти дати. Ти, ледацюга, мала б сорому таке мені у слухавку говорити.
Мій син взагалі сказав, що буде женитися. Ну вгадайте, хто повинен нареченій обручку купити, за ресторан заплатити, музикантів знайти, смаколики привезти? Звісно, матуся Ганна, бо вона ж закордоном працює! От наче мені ті гроші на голову падають.
Звісно, я планую колись допомогти дітям. Але спершу треба закінчити ремонт у власній квартирі. Хочу ще одну купити для оренди. Аби потім був хоча б якийсь дохід з житла.
Однак, бачу, як тут деякі українки собі спини гнуть. І мені їх щиро шкода. Геть себе не поважають, навіть шкодують ті гроші собі на каву чи круасан в кафе. Ходять в якихось недоносках, живуть у гуртожитках, гарують по 2 зміни, з ранку до ночі на ногах.
Хтось в коментарях напише, що я тут дурні поради роздаю і геть погана мати. Ну то ваша думка, мені вона до ґудзика.
Я просто хочу, аби всі заробітчанки зрозуміли дану суть – жіночки, ваше життя та здоров’я не безлімітні! Заробите собі ті болячки, які довго лікуватимете. І заради чого? Ваші діти не обмежені, нормальні, дорослі люди. Хай самі їдуть закордон працювати!
А ви живіть для себе і працюйте для себе. Діти то діти, перебісяться та заспокояться. А себе треба любити, поважати і цінувати. Зарубайте собі це на носі!
А Ви погоджуєтеся з думкою нашої читачки?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!