Ніхто з моїх знайомих не носиться з мамою, як я зі своєю. Телефоную їй по декілька разів на день, вислуховую її історії, розважаю, даю різні рекомендації. Майже ніколи не прошу сидіти з моїми дітьми, та й взагалі, ніяким чином її не обтяжую. І я – погана дочка.
Протягом тижня ми з нею не розмовляємо. Недавно вирішили поїхати з чоловіком в торговий центр. Моя мама дізналася про це і напросилася з нами. Ми без жодних вагань погодилися, нам не було важко її взяти з собою.
Прогулялися з нею по магазинах, випили каву та зайшли в продуктовий відділ. Взяли один візок на двох. Часу залишалося обмаль, телефонувала свекруха, щоб ми забрали дітей, бо у неї виникли невідкладні справи.
Ми стали в чергу на касу. Були вихідні, а тому людей було досить багато. Я почала відчувати, що мій чоловік вже не витримує. Ледве дочекалися, коли черга дійде до нас. Касир пробив всі покупки, а чоловік почав все складати по пакетам. Я стою з карткою, а моя мама витягує гаманець.
Сказала мамі, щоб краще підійшла до Миколи та допомогла йому. А я розрахуюся своєю карткою, а потім розберемося по грошах.
Ми розплатилися, сіли в машину, підвезли маму до будинку, вивантажили її сумки. Прощаючись, мама почала сунути мені в руку триста гривень. Я запиталася – що це? Вона мені – за продукти мої! Я кажу, мамо, ти нічого не плутаєш зараз? Я заплатила за твої продукти більше тисячі гривень. Можливо, я зараз помиляюся, але у мене є чек – буду вдома, все підрахую і скажу тобі.
Мама дуже обурилася, вона прямо біля свого під’їзду почала мені голосно говорити, щоб я ще порахувала одразу за бензин, який ми сьогодні проїздили. Як тобі взагалі на думку спало, мовляв, мамі докоряти! Мені так було не приємно це чути. Чоловік посадив мене в машину, і ми поїхали до свекрухи.
Чоловік казав, навіщо було робити ці розборки? Взяла б ці триста гривень, сказала, що достатньо, і розлучилися б мирно. Звичайно, якби я знала, що мама себе буде так поводити, то так би і вчинила!
Але з іншого боку – чому я повинна так вчиняти? Моя мама прекрасно знає, що зараз у нас кожна копійка рахується. Я сиджу в декреті, у нас двоє маленьких дітей і невиплачений кредит. Зараз працює лише мій чоловік.
Моя мама набрала дорогих продуктів. Можливості зараз їй подарувати тисячу гривень у мене просто немає. Тому не розумію, чому вона не може увійти в моє положення.
Ось чому моя мати вважає мене поганою дочкою.
Як ви вважаєте, чи правильно вчинила донька?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!