Мені було 15 років, коли батьки розлучилися. Я сама часто чула їх сварки та крики, тому чудово розуміла, що скоро вони розбіжаться. Квартиру тато залишив мені та мамі, а сам повернувся до себе у село.
Але він постійно до мене телефонував, запрошував у гості, крім аліментів ще давав кишенькові гроші. В 11 класі я старанно готувалася до вступу, тому тато оплачував всіх репетиторів (а в мене їх було аж 4 вчителі) та подарував гарну сукню.
Мама спершу не була проти нашого спілкування, спокійно відпускала мене в село. Однак, потім до неї дійшли чутки, що тато збирається вдруге одружуватися, жінку звати Тамара:
– Аби ти навіть слухавку від нього не сміла підіймати. Бачиш, який твій батько зрадник?
– Мамо, але хто йому заборонить? Кожен має шанс на…
– Побачиш, що як тільки він одружиться – то одразу про тебе забуде.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Мама навіть перевіряла мій телефон, чи раптом я не пишу татові смс чи не дзвоню. Але я все одно з ним підтримувала спілкування, просто всі повідомлення видаляла.
Після закінчення 4 курсу я поїхала закордон на роботу, в Польщі працювала на зборі овочів та фруктів. Там, до речі, познайомилася з чоловіком, Матуешем. Закохалася, наче та школярка і вирішила залишитися в Познані.
Звісно, про маму і тата не забувала. Передавала їм різні посилки з одягом та смаколиками. Старалася часто приїздити додому, бо від Познані до Львова не так далеко. Ну і мама дуже за мною сумувала, вона ж після розлучення взагалі не хотіла шукати іншого чоловіка.
Так от, у 2020 році тата не стало, все через той клятий вірус. Довго хворів, робили 3 операції у столиці, я присилала дорогі ліки в надії, що мені вдасться врятувати татка. Однак, взимку його стан погіршився та лікарі нічим не могли зарадити.
Я приїхала на похорон і дала Тамарі ще тисячу доларів на пам’ятник та церкву. Ну і хоча минуло вже 3 роки, але з мачухою інколи зідзвонююся, переписуємося у Фейсбуці та вітаємо зі святами.
Так от, вже зима, пишуть, що знову будуть відключення світла по 8-10 годин. Нам у Польщі не так страшно, але за рідних в Україні я переживаю. Ще Борони Боже якісь шахеди залетять в житлові будинки. Аж страшно про це думати.
Тиждень тому до мене подзвонила Тамара. Ми з нею добре поговорили і вона попросила у борг гроші, хотіла купити додому генератор. Я розуміла, що зараз ціни на такі цяцьки знову підскочать, як минулого року. А в Тамари маленька зарплата, працює на пекарні технологом.
Я відправила їй гроші та ще пакет з продуктами. І не знаю, хто чи що доповів про це моїй мамі. Вона такий мені скандал зробила:
– То ти чужій людині гроші віддаєш? А про рідну маму забула?
– Ма, я тобі щомісяця передаю посилку. І Тамара обіцяла борг віддати.
– Ага, та вона аферистка. Навмисне батька в могилу загнала і тепер за тебе взялася. Вона розписку написала.
– Ні. Навіщо?
– Не докажеш потім, що давала гроші. А мені генератор не треба? Я тут буду мерзнути у квартирі? Ще задубію від холоду.
– Мамо, я тобі також куплю.
– А вже не треба! Бач, яка добра, чужій жінці послугу зробила, а про рідну матусю не подумала.
Вже тиждень мама не хоче підіймати слухавку та не телефонує. Звісно, всі родичі в курсі про нашу сварку.
Невже мама так образилася просто через гроші? Чи через те, кому я їх позичила? Минуло стільки років, а вона досі образу на покійного тата тримає.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!