Прати махрові рушники мене навчила свекруха, вже 50 років перу лише так!

Нещодавно я була в гостях у сина та його дівчини. Зайшла до ванної кімнати, щоб помити руки. Звісно ж, витирала рушником, і відчула, що жорсткі ті рушники трохи. Та сучасним дівчатам криве слово не можна сказати, вони ж не зрозуміють, що я добра хочу, образиться. Тоді я й згадала свою свекруху, усміхнулась із вдячністю.

Це ж вона навчила мене елементарного — прати рушники окремо від іншого одягу. Які це часи були… Тоді ніхто й слова не міг би сказати заперечливого. Чоловік привів мене додому, мене всього й вчила його мама, а я тихенько все те слухала й запам’ятовувала. Свекруха не особливо розділяла одяг на тканини, пошив, температуру чи ще щось. Все було просто: кольорове, біле й рушники.

Тоді й порошки ніхто різні пахучі не вибирав. В усіх був один засіб для прання, ним всі й прали. Але до рушників вода додавала не лише порошок, а й сіль. Спочатку я не розуміла, до чого це, але згодом свекруха усе мені розповіла.

Виявляється, пухкенькі рушники якраз одержуються завдяки солі. Просто додавайте її разом із порошком. Я вже 50 років живу з цим правилом і з радістю готова ділитись цим секретиком, адже м’якенькі рушники — це завжди приємно, затишно, по-домашньому.

До речі, я все ж наважилась розповісти майбутній невістці про секретик із сіллю, була вдячною і здивованою. Достатньо лише ложку солі до порції порошку і ваші рушнички завжди будуть м’якенькими.

А ви знали про такий спосіб?

NataM
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: