У той час багато жінок з нашого села почали виїжджати на заробітки в Італію.
Ось уже пішов 11 рік, як я знаходжусь там. Додому я приїжджаю лише на різдвяні свята.
Я все хотіла, щоб дітям було легше, та згодом зрозуміла, що це не особливо цінується. Швидше сприймається, як належне.
У мене було два сини. Коли їм минуло 20, уже пора було задуматись про весілля і де збирати на нього гроші. Їм було байдуже, а мені це все сиділо у думках, тому і подалась за кордон.
Спершу одному оплатила, потім другому. А тоді уже й діло звички. Працювала, бо треба.
Молодший син Василь залишився жити у нашому з чоловіком домі, а старший Петро – пішов за зятя.
Я намагалась між ними різниці не робити: грошей однаково відсилала, продуктів теж і одягу.
Та от до мене зателефонував старший син і сказав незадоволено:
– Мамо, я вважаю, так нечесно. Ти Василю дім свій залишиш, а я з чим буду? Думаю, пора тобі збирати гроші мені на якесь житло.
Я зрозуміла, син говорить словами невістки. Це вона його намовила.
Коли я приїхала додому і пішла до них у гості, взяла з собою пакунки з гостинцями. Пішла спеціально тоді, коли Петро був на роботі. Хотіла з невісткою поспілкуватись.
– Мамо, що ж такі не справедливі? У Петра ж двоє дітей, а гостинців ви несете так само як і Василю з однією дитиною. Як на мене, це зовсім нечесно.
Мені не запропонували ні чаю, ні солодкого. Подивилась скоса, щось буркнула і пішла в спальню. А мені що робити? Зібралась та й пішла назад.
Невістка молодшого сина теж була не в настрої. Затіяла якраз прибирання перед Різдвом. Літала по всьому домі і бісилась, що я не допомагаю нічим.
Жодна з невісток не поцікавилась, чи їла я щось, чи добре себе почуваю. І це після того, як рік мене не бачили!
По святах повернулась назад в Італію. Працювала, як віл, аби наскладати на ту квартиру для старшого сина. Хотіла, як краще, а вийшло, що посварила братів між собою. Через два роки я змогла придбати однокімнатну квартиру у центрі міста для Петра. Приїхала, повідомила хорошу новину, а Василь на мене образився:
– Мамо, це як виходить? Петру нова квартира, а мені ця облуплена стара хата? Не думав я, що ви так несправедливо вчините!
Минуло знову два роки. Приїхала додому тепер з грошима на квартиру для молодшого сина. Не хотіла, щоб сини були ворогами і не спілкувались один з одним.
Як гадаєте, допоможе це примирити братів?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!