Випускники престижного вишу вирішили навідати свого старого професора. Усі вони були успішними та багатими. Ось вони вже і в гостях, професора не пощадили роки, але він демонстрував неймовірне захоплення та вдячність, що про нього не забули.
Слово за словом й розмова розпочалася про роботу: кожен випускник скаржився на труднощі й проблеми.
Професор одразу запропонував гостям каву. Пішов на кухню, а повернувся з підносом, на якому було розставлено різні чашки: з порцеляни, скляні, пластикові та кришталеві. Одні були гарні й дорогі, інші – прості та дешеві.
Тоді професор приніс кавник й помітив, що усі розібрали лише вишукані склянки:
– От зараз я хочу, щоб ви звернули на це увагу: кожен з вас взяв хорошу чашку з якісних матеріалів, а от пластикові й прості – не захотів ніхто. Звичайно, кожен хоче для себе якнайкраще, але і в цьому полягає ваша проблема. Бажання отримувати зараз і все – це і є джерело ваших стресів та проблем. Зрозумійте, що чашка сама по собі не робить каву кращою. Насправді, все, що ви хотіли, була просто кава, а не чашка. Але ви все одно захотіли пити каву з гарненької чашки та ще дивилися, яка кому дісталася.
Я дуже хочу, щоб ви зрозуміли: життя – це кава, а робота, гроші, становище, суспільство – це чашки. Це всього лише інструменти для сприяння нашому життю. Яка у вас чашка не впливає на якість самої кави. Коли ви все життя думаєте про те, як отримати гарненьку чашку, то можете забути про насолоду і від всієї кави.
Ви будете щасливі тоді, коли навчитеся бачити найкраще в тому, що ви маєте, і припините погоню за красивою обгорткою.
Ви згідні зі словами професора?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!