Я сиділа біля вікна в автобусі і ми якраз від’їжджали з автостанції. В цей момент я думала про щось своє, як раптом до мене підсіла якась бабуся. Я навіть не звернула на неї увагу, поки вона не заговорила до мене:
— Ви далеко їдете?
— Їду на кінцеву зупинку, — відповіла я.
— Ви ще студентка? — знову запитала жінка.
Я відповіла, щоб підтримати розмову. Бабуся здалася мені дуже милою.
— Студентка, їду зараз додому на вихідні.
— І я додому, з сином попрощалася. Він тут в армії служить.
Я здивувалася, і вона це помітила.
— Тебе здивувало, що я вже стара, а в мене молодий син?
— Та в житті всяке трапляється…
— Таке не трапляється. Хочеш розповім історію? Хоча ти ще дуже молода, можеш не зрозуміти.
Вона зітхнула, трохи замислилась і почала розповідати:
— Це трапилося, коли мені було за п’ятдесят. Тоді я вважала себе старою, але зараз я вже навіть так не вважаю. У мене дві доньки вже одружилися, а чоловік працював в колгоспі. Залишилися самі в хаті, ніби молодята.
Того вечора я приготувала вечерю та чекала чоловіка з роботи. Він прийшов додому та мив свої руки. В цей момент я звернула увагу на його зовнішність. Він залишався таким же сильним та мужнім, як в молодості.
— Ти сьогодні така дивно гарна.
Він такого мені не говорив ще з весілля. Потім він мене поцілував так пристрасно та ніжно, що я не могла встояти.
Після цієї ночі, я завагітніла. Мені було дуже соромно, адже мої внуки вже ходили в школу. Попри людський осуд я вирішила народити. Мені було соромно в палату заходити до молодих дівчат…
Син був дуже схожий на чоловіка. Дитина припала до гpудeй, і дивне щастя залило мою душу. Я вже не вважала себе старою, а навпаки відчула собі наснагу та силу. Цей хлопчик – моя друга молодість.
Андрійко (так ми назвали сина) швидко ріс. Роки пролітали, а він став дорослим красивим чоловіком. Хоча в інституті та в школі мене не раз називали його бабусею, він мене ніколи не соромився.
Вона замовкла, на віях бриніли сльози, замислилась. Я не перешкоджала, не розпитувала. На її обличчі вигравали радість і незбагненне ніким материнське щастя.
Як ви ставитеся до пізньої вагітності?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!