Притча «Чим більше робиш добра, тим гірше до тебе ставляться»

Доволі часто можна почути фразу “Чим більше робиш добра, тим гірше до тебе ставляться”. Але чому? Нас завжди вчили ставитися до інших так, як би ми хотіли щоб ставилися до нас. Але чомусь в реальному житті це зовсім не працює. Чому? А відповість вам на це питання одна цікава притча. 

Жив на світі один мудрець, Одного разу, в його двері постукала одна дівчина. Вона гірко плакала і мудрець був її останньою надією.

– Я просто не знаю як мені жити далі, – плачучи сказала дівчина. – Я завжди старалася дарувати людям лише добро і щирість. Я думала, що теж саме отримаю і у відповідь. Чому нас завжди вчити робити людям добро, якщо вони цього просто не цінують? Я завжди, з відкритою душею йшла на зустріч кожному і не просила за це абсолютно нічого. Але мені образливо, що люди просто глузували з мене і ображали…

Чоловік терпляче слухав дівчину, а коли вона закінчила, він сказав:

– Тобі необхідно роздягнутися і пройтися у такому вигляді містом.

– Я звичайно стараюся виконувати всі прохання, але це вже занадто. Це ж що про мене інші скажуть? Ще більше будуть глузувати, а може хтось навіть збезчестить.

Чоловік піднявся, відчинив двері і поставив дзеркало.

– А чого ж ти соромишся пройтися містом голяка, якщо щодня оголюєш душу перед усіма незнайомцями. Чому ти готова впустити у своє серце будь-кого? Ти маєш зрозуміти, що твоя душа – це справжнє дзеркало і в ній, ми бачимо себе. Якщо це зла і підла людина, то і в твоїй душі вона буде бачити те ж саме. Вони не бачать твою чисту душу, вони бачать лише відбиток своєї. Вони не настільки сильні, аби визнати те, що вони гірші за тебе. Це можуть зробити лише найсміливіші.

– То що ж мені робити? Як бути?

– Ходімо за мною, я хочу тобі дещо показати, – повів її до саду мудрець. – Дивись, за цими квітами я доглядаю вже пів життя. Я постійно їх підливаю, підрізаю і вириваю бур’ян. Вони неймовірно красиві, але я ніколи в житті не бачив як вони розпускаються. Я бачив лише бутони і вже розкриті квіти. Ти повинна бути як ці квіти. Свою душу людям необхідно відкривати поступово. Так, аби вони навіть цього не помітили. Та й відкривати її необхідно лише тим, хто заслуговує. А ось від тих, хто ображає, краще одразу йти і навіть не обертатися. Ти повинна розуміти, що вони лише бур’ян, якому до тебе ще занадто далеко. Ти ніяк не зможеш їм допомогти.

А як ви ставитесь до людей? Відкриваєте серце усім, чи лише тим, хто заслуговує?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Julia
Adblock
detector