Ми всі, рано чи пізно, все частіше починаємо замислюватися про несправедливість цього світу. Ви починаєте довіряти людині, віддаєте їй свою любов та тепло, а вона вас зраджує. Ви намагаєтеся оберігати когось та піклуватися, а він вилазить вам на голову.
Чому так мало людей в наш час цінує добрі справи? Деякі просто закривають на них очі.
Чому, коли ти жертвуєш своїми принципами та часом, щоб допомогти комусь, тому можуть навіть потім плюнути в лице? Хіба люди заслужили такого ставлення? Чи варто продовжувати робити добрі справи?
Ця притча відповість на всі ваші запитання. Прочитайте її!
«Одного разу до мудрого старця прийшла жінка, яка не могла перестати плакати. Вона вирішила розповісти свою історію з життя.
– Я більше не знаю, як жити, промовила вона тихо. Все своє свідоме життя, я намагалася ставитися до людей тільки з повагою та любов’ю. Я завжди залишалася щирою та справедливою. Я готова була допомагати у скрутну хвилину, не чекаючи нічого натомість. Зараз, мені дуже боляче, я втомилася. Скажіть мені, що робити далі?
Мудрий чоловік вислухав жінку і промовив:
– Зніміть весь свій одяг і вийдіть голою на вулицю.
– Вибачте, але ви що, вирішили зараз пожартувати так? – крикнула вона. Якщо я вийду так на вулицю, всі почнуть висміювати мене.
Мудрий старий різко піднявся, відчинив двері і поклав дзеркало на стіл.
– Зараз ви говорите, що вам буде соромно вийти голою на вулицю, але чомусь ви зовсім не боїтеся ходити з оголеною душею! Вона у вас широко відчинена, як ці дверцята. Абсолютно всі, можуть спокійно розглянути її. Наша душа – це дзеркало, і саме тому ми можемо бачити себе в душі інших людей. Всі люди, які бачать в чеснотах свої вади, зі всією силою намагаються принизити, звинуватити вас або оббрехати. Не всі можуть визнати, що ви хтось кращий за нього.
– Як мені вчинити? Я не можу це змінити, бо це не залежить від мене, хіба не так?, – запитала вона.
– Підіть зі мною, я хочу дещо вам показати. Ось це – мій сад. У ньому вже декілька років поспіль ростуть квіти, а я про них дбаю! Вони б ніколи не були такими пахучими, якби я не доглядав за ними.
Ви можете навчитися у природи. Просто гляньте на ці прекрасні квіти і робіть так, як вони, – ваша душа повинна бути відкрита лише для хороших людей. Завжди намагайтеся уникнути тих, хто хоче нашкодити вам та зламати ваші пелюстки. Бур’яни, на жаль, ростуть краще ніж квіти, нічого з цим не вдієш.
У нашому світі так багато зла та ненависті. Але той, хто вміє правильно розпоряджатися своєю любов’ю, залишиться чистим. Памятайте фразу: не варто метати бісер перед свинями. Це не полегшить ні ваше життя, ні їхнє».
А ви погоджуєтеся з притчею?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!