Відносно недавно, я вирішила завести собаку «чихуахуа», спочатку з нею було досить багато проблем, тому що попередньо вона жила на вулиці. Їй виповнилося два роки, коли я її купила. Віддавали її з цілим пакетом документів, мисками, а найгірше – неймовірно лякливою. Коли я зателефонувала по номеру вказаному в оголошенні, то одразу зрозуміла, що поїду її дивитися до людей з іншою національністю. Добиралася я до них приблизно дві години, добре, що є свій власний транспорт.
Коли я приїхала до місця призначення, то помітила досить великий будинок, а поруч з ним невеличкий сарай. Саме з цього місця випустили собачку і попередили мене, що останніх пів року вона живе на вулиці.
Собачка по кличці Міня була з сумними оченятами, була не активною і весь час просто лежала.
Я так засмутилася, що така собачка живе просто неба, тому вирішила її негайно забрати до себе. Перших два місяці вона навіть не гавкала, ховалася в куточках, видно було, що її погано кормили. Під час адаптації її присутності в домі зовсім не було відчутно, це зараз вона бігає, стрибає та обожнює бавитися з моїм сином. Я досі не можу зрозуміти, як таку лагідну та добру собаку можна було тримати в сараї і толком зовсім не годувати?
Попередні господарі пояснили, що коли вони її купили, то зрозуміли, що даремно, бо зовсім не люблять собак, а їхня маленька дочка декілька днів побавилася з собакою, а потім просто кинула.
А ви любите собак?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!