У моїй сім’ї було 3 людей: мама, тато, я та мій брат. У шлюбі батьки прожили довго. 15 років. Але пригадую, що сварки у нас були звичною справою. А потім батько ще й випивати почав та підіймати на маму руку. Я рада, що мама припинила терпіти це і подала на розлучення.
Втім, без наслідків це не залишилося. Я росла в цій важкій атмосфері, тому у мене сформувалося багато комплексів. Однак, ще, завдяки матері, я зрозуміла, що терпіти – це не вихід. Ще в дитинстві я зрозуміла, що жінка не повинна терпіти образи та приниження.Та й чоловік, який так ставиться до жінки – не чоловік.
Тепер у моєму житті є чоловіки, які зовсім не викликають у мене поваги. Мій зведений брат колись при мені послав свою матір. мене це тоді так зачепило. Я сильно розлютилася на нього і припинила бачити в ньому гідного чоловіка. І справа не в тому, хороша у нього мати чи погана, а в тому, що мати – це святе. З братом я більше не спілкуюсь. Уже три роки, не можу себе пересилити. Та й до батька ставлюся з відразою. Він – дуже слабка та квола істота. Навіть шматок хліба і стакан води йому не подам.
І ось нещодавно мій друг зробив те, що змусило мене і до нього втратити повагу. Він підняв руку на свою дружину. Просто так. Без приводу. Хоча і привід не давав би йому такого права. Я знала цього хлопця 11 років і ніколи навіть подумати не могла, що він на таке здатен.
Тому у світі є багато людей, які втрачають власну гідність подібними вчинками. Принизив когось – все, ти не людина. Такі люди для мене нижче за плінтус.
Чи, може, це я чогось не розумію і в мене завищені вимоги до людей.
Як гадаєте?
Погоджуєтеся зі мною?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!