Було у вас колись таке, що ви тільки заснули, а вас наче током б’є? І все тіло одразу прокидається, і сон наче рукою знімає? Знаю, багато кому це не подобається. Але не спішіть на це жалітися!
Недавно мій знайомий, лікар за професією, поділився історією.
Сидів він на нічному чергуванні, на сон уже добряче хилило. Та якось він і не побачив, як заснув… І от в один момент його наче хтось штовхнув! Та ще й сильно так, що той ледь зі стільця не покотився!
Знайомий мій не розгубився, одразу в руки себе взяв та й пішов палати перевірити. А там одному пацієнту погано стало! Не міг він ніяк не допомогу покликати.
Розказав він про це колегам своїм, а вони й не дивуються! Виявляється, у них теж таке частенько буває… Та й не тільки в них! Якось у газеті писали про пожежника, який раптом посеред ночі різко прокинувся чогось. Здалося йому, наче в плече його хтось штурхає. Але не було біля нього нікого… А з будинку навпроти вже валив дим!
Ще пам’ятаю, як і зі мною щось схоже трапилося. Я тоді якраз першу дитину народила, не вміла ще посеред ночі зразу до неї вставати. Та й спала міцно, не чула, як дитя розривалось… А потім мене наче у спину хтось ударив! Очі відкриваю – а донечка моя вже ледь дихає! Я її під руку та в лікарню. Сказали, аби ще пару хвилин – могли б і не врятувати…
Отаке воно в житті буває. І хто б там що не казав, я думаю, що це нас янголи будять. Вони нам послані, аби від усіляких бід захищати. І хлопців на фронті теж янголи бережуть…
Буває, правда, що і просто так подібне посеред ночі стається. Чула, як багато хто на це жаліється. Мовляв, сон перебиває. Але, люди, не будьте такими злими! Якщо так сталось уже, значить так треба. Подякуйте тихенько своєму охоронцю, згадайте тих, кого з нами вже немає, та й лягайте спати.
Бо всі ми до Бога гукаємо, допомоги просимо. А як отримуємо її – стаємо невдячними…
А все воно робиться не просто так!
У вас колись таке було? Діліться своїми ситуаціями!
Напишіть нам в коментарях у Facebook!