Давно вже думав, що слід з кимось поділитися цією історією. Тому написав на Пошепки, щоб попросити поради, бо відчай опускає мені руки! Я б не хотів вашого осуду, а простого людського розуміння.
Зараз мені соромно дивитися у вічі своїм близьким. Дуже жалію про скоєне.
З моїм другом Антоном ми познайомилися ще в університеті. Чимало студентських випробувань пройшли разом. А тоді закінчили ВНЗ і наші дороги розійшлися. Я переїхав в інше місто і років 10 ми з Антоном не бачилися.
Зате в мене налагоджувалося особисте життя. Я познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Працював. Потім довелося повернутися до рідного міста. Там ми купили власну квартиру. Уже виховували 6-річну доньку.
А через деякий час натрапив я і на Антона. Радості не було меж. Він сказав, що працює, одружився одразу після навчання, зараз у них двоє дітей, і запросив нас до себе на вечерю.
Так ми й продовжили товаришувати. Минуло ще три роки. Антон допоміг мені з роботою. Дружили ми сім’ями, разом відзначали свята, дні народження, відпочивали разом.
Мушу одразу попередити, що ніколи не дивився на дружину друга, як на жінку. Просто знайома. Хоча вона своєю чергою проявляла до мене підвищену увагу. Зате з моєю дружиною вони змогли стати найкращими подругами. А дарма.
Того злощасного дня ми вдома відзначали ювілей Антона. Дружина моя зайшла тільки на дві годинки. Тоді пішла в нічну зміну, а я залишився.
Минуло далеко за північ, гості розійшлися, дітей ми поклали спати. Тоді я, Антон і його дружина ще сиділи на кухні, балакали про всяке. До слова, наклюкалися ми так, що світу білого вже не бачили. Антон заснув одразу.
Ми з його жінкою ще тягли того до спальні. Тоді я сказав, що час і мені додому, але знайома поспішила мене зупинити. Я наполіг.
Тоді Антонова жінка викликала мені таксі і поїхала зі мною. Хотіла провести. Завела мене у квартиру, а далі я все пам’ятаю дуже невиразно, в результаті у нас все і сталося.
Коли я прокинувся, то побачив у ліжку поряд із собою не власну дружину, а дружину друга. Вона спала, обійнявши мене. Я розбудив її і сказав, що слід терміново одягатися і бігти додому, доки Антон не помітив її відсутності. Та й моя жінка скоро вернутися повинна була.
Таких емоцій я ще ніколи не переживав. Таких жахливих… Я ж робив це все не з власної волі. Можна сказати, що мною скористалися. Я почувався дуже гидко. Коли вдень я приїхав за донькою, Антон, радісно мене зустрів. Запросив на пиво.
Я полегшено зітхнув. Значить, він нічого не знає. Це добре. Хай так і буде. Зате його жінка дивилася на мене по-іншому.
Коли Антон відійшов, я їй сказав, що вчорашня ніч нічого не означає. Потрібно просто забути і викинути з голови. Мені було так соромно. Але з іншого ж боку, це просто непорозуміння. Всього лише помилка. Втім, Антонова дружина сказала, що це була найкраща ніч у її житті.
Я не знав, що й відповісти. Ніяких планів на неї у мене не було і бути не могло. На відміну від неї. За кілька днів вона мені зателефонувала. Казала, що Антона вона давно не любить та й не любила ніколи.
А ось мене – відтоді, коли вперше побачила. А вкінці заявила, що хоче бути зі мною.
Виходить, що вона чудово усвідомлювала, що робила. Я попросив її все забути та не повертатися до цієї теми більше ніколи.
Я люблю свою дружину, поважаю Антона. Тому не хочу, щоб одна жінка, до якої я байдужий, усе мені зруйнувала. Але вона наполягає, що все прийде з часом. І, мовляв, полюблю її теж з часом. Поки вона пропонує мені зустрічатися таємно. А далі побачимо. Я відмовився. Мені цього не треба.
Тоді вона почала мені погрожувати, що розкаже все нашим рідним. І що мені тепер робити? Як заспокоїти цю жінку? Може, з міста поїхати?
Що порадите чоловіку?
Якщо у вас є історія з якою ви б хотіли поділитися із читачами Пошепок, можете надіслати її на пошту [email protected].
Напишіть нам в коментарях у Facebook!