У Діани, моєї подруги, у житті все ніяк не ладналося ні з роботою, ні з грошима, ні навіть з чоловіками. Кілька тижнів тому вона пришла до мене проситися переночувати. Я їй дозволила залишитися на пару днів, але потім зрозуміла, що вона у скрутній ситуації, тож так ми втрьох ( я, Діана та мій чоловік) живемо досі. Знала ю, що так усе обернеться, на поріг її не пустила б.
Останнім часом я почала помічати, що мій Максим постійно роздратований.На мене уваги вже не звертає, нічим допомагати не хоче, навіть від розмов тікає. Ось одного вечора ми вляглися спати. Я так солодко заснула, що й не почула, як чоловік вийшов зі спальні. Прокинулася посеред ночі. Глянь, а Максима поруч немає. Тільки голоси з кухні. Підвелася, підійшла навшпиньки до кухні.
– Ти в неї під каблуком. Хто ж таке бачив. Такий статний чоловік і так під спідницю жіночу ховається. Залякала вона тебе. Не можна піддаватися так жінкам. Хай знає своє місце,- обурюється пошепки моя подруга.
Я підійшла до дверей ближче. Прислонила вухо до щілини і слухаю далі.
– Вона тобою так керує, що аж жаль дивитися. Я ж тебе ще зі студентства знаю. Таким славним був, за тобою всі дівчата впадали. А тепер що? У вас в родині вона головна, усе хоче у руках своїх тримати. А ти що? Хіба не можеш раз постолі стукнути, щоб місце своє знала? Я чого зі своїм третім чоловіком розлучилася? Він теж ні риба ні м’ясо. Кому такі потрібні? Ти не злися, я тобі як краще хочу. То все твоя Світлана. Вона тобі очі замилила і під каблук одразу.
Я хотіла вірити, що мені це все сниться. Хіба Діана таке могла б про мене сказати?
Слухаю далі.
– Сьогодні так колготки порвала,- загиготіла Діана й підтягла спідницю, показуючи чоловікові ногу.
Я аж позадкувала. Ото змію пригріла у своєму домі!
– Ого, ну нічого, купимо тобі нові колготки,- посміхнувся чоловік. Він витягнув з кишені гроші і поставив купюру на стіл.
Я ще трохи постояла. Глянула на той цирк і повернулася до спальні. Цілу ніч заснути я вже не могла. А як тільки настав ранок, виставила подругу за двері. Вона приховувати нічого не стала. Сказала все, що думала про мене всі ці роки. Я навіть власним вухам повірити не могла! Але то таке. Головне, що та зміюка з’їхала.
З чоловіком я мала серйозну розмову. Поки у нас все гаразд. Ніби змогли знайти спільну мову і дійти до компромісу. Тепер у жіночу дружбу я не вірю. Подруги подругами, але сімейне життя мені дорожче.
А ви вірите у жіночу дружбу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!