Кажуть, ближче до нового року треба позбуватися зайвих речей. Я у це не вірила, поки сміття саме не винеслося з мого дому!
Уже чотири роки я зустрічалася з Дмитром. Весь цей час я думала, що в нас усе серйозно. Чекала, поки мій коханий трохи набереться сміливості і покличе мене заміж. Рідні одно казали, що він мені не пара, що не такого чоловіка треба для життя шукати. Але ж хто їх там слухав?
Я працюю у великій компанії, у відділі фінансів. Ясно, що до зимових свят всі договори закриваються, все оплачується… Роботи в нас – непочатий край. Звісно, за додаткові години нам доплачують. Але лишатися аж до ночі на роботі – таке собі задоволення.
І от кілька днів тому сталось те, що моє життя змінило на максимум. Як і завжди, я поверталася додому вже ближче до десятої вечора. Набрала Дмитра, попросила або приготувати щось, або замовити на вечерю.
– Тю, тут уже все готове! – весело заявив мені коханий. – Тільки тебе й чекаю!
Якийсь мій хлопець був занадто радісний, але в мене вже не було сил, аби про те думати. Я хотіла тільки прийти, лягти у своє ліжечко і солодко заснути. Бо ж завтра знову ранній підйом.
Голосну музику я почула ще на першому поверсі. І я всім богам молилася, щоб вона йшла не з нашої квартири. Але десь глибоко в душі я вже розуміла, що мене чекає вдома.
– Сюрприз! А ми тут усі зібралися перед святами. Випивки взяли, піци замовили! – посміхався мені з порогу Дмитра.
Але я його майже не чула. Його слова перекрикувала музика, від якої аж у голові дзвеніло, і тридцять чоловік, які гецали, наче слони.
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Така ж уже я зла була, що й слів не підібрати. Мало того, що хлопець мене про вечірку не попередив, так він ще й зігнав у нашу двушку всіх, кого можна було. Хоча ж він знає: сам після них прибирати не буде, а в мене на те все немає часу.
– Ага, усім привіт. Постарайтеся не шуміти, я йду спати, – сказала я і почовгала в спальню.
Думалось, у гостей наших совість проснеться та вони додому порозходяться. Ага, де там! Ще голосніше кричати почали. Пару разів я виходила до них і майже вимолювала, аби вони свої пісні прикрутили.
Десь ближче до ранку все затихло. Прокинулася я о сьомій, виходжу з кімнати… А там Дмитро з дівкою якоюсь лежить. Без штанів, обцілований весь…
Ото тоді мені терпець і увірвався. Зібрала я його манатки та й повикидала в під’їзд. Одне тільки не розумію: а нащо я сподівалася? Дмитру, як і мені, 27. І поки я спину гну на роботі, аби якийсь успіх мати, він тільки й думає про п’янки та гулянки. І друзів собі таких же познаходив.
Гроші на свої вечірки він брав у мене, квартира, у якій ми жили, теж моя. То чого мені журитися? Треба було б ще й подякувати новорічному диву, що воно мене від такої долі врятувало.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!