Я за освітою військовий, тому 24 лютого зранку вже їхав на службу. Жінка Катерина з дітьми залишилася у Львові. Хоча я казав “буде більший наступ – берете валізи та тікаєте в Польщу”. Моя мама вже давним-давно живе та працює в Італії, тому могла зустріти їх на кордоні та забрати в безпечніше місце.
Знаєте, один Бог знає, яке я пекло пройшов. Був і на Харківщині, і звільняв Херсон від окупантів. Зараз нам перекинули на Запорізький напрямок, але поки не на “нулі”. Свою картку, на яку нараховували зарплату, я залишив Каті. Але попросив витрачати гроші з розумом.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Ти хоча б так відклади, аби залишилося ще 500 доларів.
– Навіщо?
– Так треба. Повір, не знати, що вас чекає завтра, а гроші потрібні. І краще мати одразу валюту.
Окрім моєї зарплати (яка дуже висока), Катя отримувала євро від моєї мами з Італії. А ще продукти, одяг, подарунки для дітей. Я розумів, що на одну свою зарплату майстра манікюру ні себе, ні діток не прогодує. Зараз кожній жінці, чий чоловік воює на фронті, не так легко жити. Ну хіба ті “мужики” які повтікали закордон, собі відпочивають та насолоджуються.
Однак, у моєї роботи є єдиний мінус – вкрай рідко буваю вдома. Навіть на Великдень та Різдво не зміг приїхати. І о 12 годині ночі ми зустрічали з дітками Новий Рік у Скайпі.
Тільки декілька днів тому моє новорічне бажання здійснилося, комбат дав відпустку на 10 днів. Я одразу в формі з рюкзаком поїхав на вокзал. Жінці та діткам не казав нічого, хотів зробити сюрприз. Купив Катерині великий букет білих троянд, доньці ляльку, а синові машинку на пульті керування.
Всі троє так плакали та міцно обіймали, що аж не задушили. Замовили суші, гарно повечеряли та подивилися фільм.
Так, як наступного дня я отримав зарплату, то зняв декілька тисяч та перевів у долари. Приходжу додому, відчиняю тумбочку – а коробка зі всіма заощадженнями порожня. Я всі полиці перевірив, навіть під матраци заглядав!
Адже сума була чималенька, за 2 роки мало назбиратися майже 12 тисяч доларів!
Я вже збирався телефонувати до поліції, коли з магазину повернулася жінка:
– Катю, нас пограбували! Стій на місці, зараз поліція приїде.
– Тобто пограбували?
– Доларів нема. От, дивися, коробка пуста. Ти золото своє перевірила? Нічого не взяли?
– Чекай, які долари, яка коробка? Там нічого не було і так.
– Як це “там нічого не було”. Ти відкладала 500 доларів щомісяця, як я і просив?
– Ні, не вийшло.
Я аж присів та хвилину мовчав. Чесно, ледь стримувався, аби тою коробкою не вцідити жінці по голові.
– Катерино, я тебе просив нормально з кожної зарплати міняти гроші на 500 доларів. Ти мене слухала?
– Ні. А ти спробуй відкласти, коли в країні війна. То ж треба комуналку заплатити, продукти купити, одяг на дітей. А танцювальний гурток Марії? Там ціни підняли, а ще треба костюми на конкурси купувати.
– Тобі ще моя мама щомісяця відсилала пакунки з Італії та євро! Тільки не кажи, що ти ті гроші також на вітер пустила…
– Пакунки? Одна нещасна пачка макаронів, кава, шоколадка та пляшка олії смердючої. Теж мені, небачена щедрість!
На зараз 12 тисяч доларів – це не 5 копійок, можна якусь машину купити хорошу. Або ж ремонт зробити у ванній та туалеті. Врешті-решт, Катя могла навіть дітей відвезти на море, аби вони разом відпочили.
Але ні, вона всю мою зарплату просто спустила на дурниці! З продуктів вона купувала все дороге – креветки заморожені (брала найдорожчі, а не на акції), якісь мідії, полуниці та лохину. Бачте, їй взимку фруктів захотілося! А коли до неї приходили подруги в гості, то замовляла доставку суші.
Одяг також не дешевий. Лиш куртка та чоботи на цей сезон їй обійшлися в 8 тисяч гривень. Хоча ми ще минулого року купили їй теплий пуховичок.
Катерині до салону, де вона працює, йти буквально 15-20 хвилин. Їздить пряма маршрутка та стає одразу біля будинку. Але натомість жінка двічі на день викликала собі таксі, пані гонорова! Бо місця в маршрутці не було, уявляєте?
Діти також не знають слова “ні”. Катя може їм купити все, що вони захочуть в магазині – від солодкого до іграшок. А ще водить у кіно, різні ігрові кімнати. Марії тільки 9 років, а вона вже має телефон за 30 тисяч гривень. От нащо дитині такий дорогий гаджет, це вже зажирно.
І знаєте, яке виправдання Катерина придумала? “Ну війна і треба насолоджуватися кожним днем”. Я просто в шоці, доросла жінка, 33 роки, а такі дурниці виплітає! І шкода, що саме мої гроші вона витратила на розваги.
Тепер не хочу їй ні копійки довіряти. Хіба буду залишати на місяць певну суму на продукти та комуналку. Хай вона трохи “попуститься”, каралєвна. Може мізки з 5-ї точки до голови повернуться…
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!