Пригадались Тані молоді роки. Як вони жили втрьох, ще з Олегом, якого вже нема на білому світі – хороші часи були

Таня засмучено дивилася у віконце автобуса. На душі було так гірко та прикро. У голові прокручувалося минуле. Тоді вони ще жили втрьох, з Олегом. Зараз на світі його вже не було. Хороший був чоловік і батько. І гроші мав, і дружину любив, і сімейний затишок створити вмів. А починалося все не так легко. Обоє тоді працювали на роботах, а донечку в садочок віддати довелося. Із самого ранечку і після роботи треба було бігати за дитиною. Автобус часто спізнювався, тож маля нерідко затримувалося в садочку надовго. 

Старалися батьки всього нажити, щоб їхній Полінці добре жилося. Допомоги не було від кого чекати. Батьки Тані рано пішли з цього світу. А з чоловікової сторони залишилася тільки свекруха. і та вже давно старенька жіночка. Тож Таня змушена була вчитися всьому самотужки. Але раду собі давала. Благо, трапився їй Олег. Він любив її та дитину. Їхній сім’ї дехто навіть заздрив. 

Так минали роки. Збудували власний дім, обклали меблями, завели невеличке газдівство. Полінка підросла, ходила до школи. Початкові класи довелося ще трохи побігати за дитиною, а там дівчинка вже й сама знала дорогу  та й дорогу переходити навчилась правильно. 

Поліна від батьківських успіхів не відставала. Вчилася дуже гарно. Була відмінницею. Її часто ставили за приклад іншим. Ось тільки зазналася через це трохи. Тані розуміла, що це не дуже хороша риса, тому постійно нагадувала про це дитині. Після закінчення школи вступила до педагогічного інституту. І тут наука давалася Поліні легко. Батьки були раділи успіхам дитини. Так збігли і студентські роки. Далі Поліна працювала вчителькою у школі, з якої вийшла. Там її всі любили та поважали.  

Потім, через рік дівчинка вийшла заміж. Усі збереження батьки витратили на весілля. Після цього жили в чоловіка. Він був людиною заможною, мав власну квартиру та бізнес. Батьки раділи, що в дитини так добре склалася доля. Далі в молодят народився син. Але так прекрасно у житті все не буває. і в дім Тані постукали негаразди. Одного дня Олег просто пішов на роботу і  не повернувся. у нього було хворе серце, а тоді воно раптово зупинилося. 

Відтоді Таня сама… Важко їй дається нове життя. Тепер вона не така весела та щаслива. Єдина відрада зараз – дочка з онуком. Вони часто бачилися. А потім мати за онуком дивилася, а Поліна з декрету вийшла. Потім малечу оформили в садок, куди Таня колись водила свою доню.  А коли хлопчик хворів, то з ним сиділа бабуся. 

Так минуло ще кілька років. Онук виріс. Пішов до школи. Стало простіше. Тепер поміч Тані була нікому не потрібною. Та й в гості її запрошували все рідше. А коли тільки приїде, то всі одразу напружені ходять, хоч і не подають виду.  Уже не зустрічають її, як колись. Стали вони тепер чужими.  

Словом, повернулося до Поліни самолюбство. Усе в житті вдалося – і знову зазналася. Дуже егоїстичною стала доня. А вина всьому достаток у домі.  Високо через це носа задерла. Те саме і з зятем. Забули молодята, скільки батьки для них зробили. Тепер ніхто не радий візитам Тані. Старенька ж намагається зрозуміти, хоч і вдається це важко. Серце болить від такого ставлення. Нікого в неї більше не залишилося, окрім доні. І та її не признає. Ось їде вона в автобусі, відвернувшись до вікна, і плаче. Немає з км навіть поділитися своїми переживаннями. ТА й як-то кажуть: сміття з дому не виносять.

Не боїтеся подібної старості?

Що слід робити, щоб уникнути її?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector