25 років тому мій горе-чоловік покинув нас з сином. Просто в один чудовий день прийшов після роботи, зібрав валізу речей та залишив обручку на столі. Пояснив це одним реченням – знайшов іншу жінку.
– Це життя не для мене. З тобою я наче на дно йду. Тільки дім-робота, сварки за гроші. Ці дитячі крики вже набридли. Не хочу з тобою свою молодість змарнувати!
Як виявилося, розлучницею стала наша знайома подруга Ліда. Про неї в компанії і так погана слава ходила, мовляв, вона вішається на чоловіків. А мій Олег взяв і клюнув на таку рибку!
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Слава Богу, що квартира, у якій ми проживали тоді, була оформлена на мене і Олега я не прописувала. То житло ще колись до весілля мені дісталося у спадок від покійного дідуся. Ну і батьки мені допомагали. Синові тоді було 4 рочки, і я не могла знайти для нього місце в садку. Тому або мама, або тато по черзі приходили та няньчили Дмитрика, поки я працювала. Інколи ще могла купити онукові іграшки, взяти на прогулянку чи подарувати щось з одягу. Чесно, якби не допомога батьків, то я б, напевно, гола-боса залишилася.
Ну і так минуло 25 років. Діма добре вивчився у школі, потім вступив на державне місце до нашого місцевого коледжу. Вже у 15 років мав першу роботу – роздавав листівки після пар, а в суботу торгував на ринку з нашим сусідом, допомагав йому торгувати та носити важкі речі.
А потім, вже у 20 років, разом з товаришем відкрив свою фірму з перевезення. І так вони розкрутилися у нашому місті, мають багато замовлень.
Діма зустрів хорошу жінку, купив сам собі житло. Дітки у них чудові, я щосуботи у гості приходжу з гостинцями. Невістка чудова господиня та мама, ми з нею у гарних стосунках. Не переживайте, ніяких типових чвар чи сварок у нас нема, ми адекватні жінки.
Я також не загнала себе у глухий кут. Працюю зараз заступником директора в одній будівельній фірмі. Подорожую світом, батьків возила на моря, на відпочинок.
За всі ці роки я старалася не згадувала про колишнього чоловіка. Але той випадок відбив у мене бажання заводити нові стосунки. Так, були якісь випадкові романи, які тривали місяць-два від сили. Але я вже не хотіла знову з кимось створювати родину, не довіряла чоловікам.
Олег так само не з’являвся в нашому житті. Ще якось платив аліменти та поштою передавав синові подарунки на дні народження. Але вони всі ці роки взагалі не бачилися.
І от минулої суботи я ввечері заїхала до сина у гості, купила для онуків тортика. Помітила чужу пару взуття та куртку. Заходжу на кухню – а там мій “благовірний” сидить, чай попиває з бубликами.Однак, я його спершу не впізнала. Такий старенький дідусик, весь у зморшках, непоголений. Одяг дуже затертий, зношений, де-не-де сорочка в дірочках.
– Добрий вечір вашій хаті. А це що за така звана вечеря?
– Мамо, постривай. Тато прийшов миритися…
– Миритися? Стільки років минуло і він лиш зараз згадав про нас?
– Миросю, я хворий. Не буду заперечувати, що погано виконав роль чоловіка та батька. Але хочу все виправити, поки є час.
Я виявилося, та коханка Ліда вигнала мого Олега, коли дізналася про його захворювання. Бо не збиралася його доглядати, такого хворого та немічного. І він вирішив надавити на жалість та повернутися у родину.
Мене ще дуже засмутила реакція сина. Він почав заступатися за батька, просив дати йому другий шанс. Я не стала їх слухати, поставила торт на стіл, розвернулася та пішла геть.
Ну от чому Діма став на бік Олега? Так, він його батько, але лишень на словах.
Хто був поруч, коли у сина була температура і ночами не спала? Я.
Хто з ним вчив вірші до школи, ходила на батьківські збори? Також я.
Тільки я всі ці роки про нього піклувалася, дала освіту та гідне майбутнє. А він вибрав батька-зрадника!
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!