Дожилася: захотів мій чоловік у Європу! Наслухався десь на роботі байок про рівноправність і прийшов додому наводити нові порядки.
– Ірочко, сонечко, я таке придумав! Ти просто впадеш! – прибіг до мене Максим з терміновими новинами.
Знала ж я, що нічого доброго з того не буде, але ж все одно вирішила свого судженого вислухати.
– Ну, що з цього разу? Знову будемо товари тільки зі знижками купувати?
– Ой, чого ти мені згадуєш це і досі? Було й було! Я тобі про от що кажу. Треба вже переходити на європейські звички. Ми ж таки до цивілізації йдемо, то треба починати із себе.
– Що починати? Або кажи, або не мороч мені голову!
– Таку мені штуку Вітька з роботи розказав, що і я аж задумався. Вони з Ніною, жінкою його, усі витрати ділять навпіл. От захотів я купити собі спінінг, а ти половину за нього платиш. Захотіли ми додому нову тумбочку – скинулися і купили. Знаєш, чого це дуже хороша ідея? Бо під кінець місяця і в тебе, і в мене ще гроші лишаються. Бо все навпіл ділиться, розумієш? Гроші не так з кишень витікають! – розказував чоловік із вогником в очах.
– Ну, звучить наче й непогано. Але ж як то так: працюю я більше, а платити порівну будемо?
– Що це значить? Ти ж на роботу так само ходиш, як я!
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Ага, так само. От тільки ти приходиш додому та лягаєш на диван телевізор дивитися, а я прибираю, готую, посуд мию, одяг тобі готую на роботу. Бачиш різницю?
– До чого тут твої жіночі обов’язки? Я тобі про гроші кажу, а ти мене наче не чуєш!
Далі сперечатися я з чоловіком не стала. Кивнула головою, вечеряти насипала та й повлягалися ми спати. От тільки заснути я ніяк не могла… Все думала, що б його таке видати, аби чоловікові всілякі дурниці в голову не лізли.
Прокинувся зранку мій Максим від смачного аромату. Забрів до мене на кухню, всівся, посміхнувся. А я йому насипала цілу миску всякої смакоти.
– Оце я розумію, оце добрий ранок! Дякую, усе було смачно! – сказав чоловік, коли доїв.
– То дуже добре, але твоє дякую на хліб не намажеш. З тебе 35 гривень.
– Як? За що?! Я ж просто поснідав!
– Ага, поснідав. Ти купив сніданок. Навіть не ти, а ми. За 70 гривень. З тебе половина!
Видала я чоловікові прайс за всі свої жіночі обов’язки. І сказала, що все це тепер доведеться купляти. І за все треба буде платити. І, знаєте, уже не так Максим у Європу спішить. Сказав, що ми й так нормально живемо. І поки ніякі зміни нам не треба.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!