Примусово вийшла за старого. Терпіла його знущання 30 років, але одного разу Іван поїхав у відрядження і більше не повернувся…

Я виходила заміж у ті часи, коли розлучення — це було щось страшне, особливо для жінки. Тому дівчину загартовували й вчили терпіти, бо піти від чоловіка вона просто не мала права. Мої батьки видали мене заміж дуже рано. Мені було 18 років, а йому 35.

– Слухайся батьків, Віро! Ми тобі злого не бажаємо, просто хочемо, щоб ти не знала злиднів. Іван із заможної сім’ї, тому ти точно будеш, як за кам’яною стіною — говорила мені мама.

– Але ви навіть моєї згоди не питали — бідкалась я.

– Нічого, ти колись зрозумієш нас, виростеш і ще подякуєш! — затуляли мені рота батьки.

Виросла, але досі не збагнула їх логіки. Чи то проблема в людях, чи то часи такі були, невідомо.

Пошепки

Іван працював бухгалтером на підприємстві й кожного літа він їздив у відрядження на два тижні. Зазвичай, це були мої найкращі дні в році, бо тільки тоді я могла розслабитись, відпочити й побути у спокої. Мій чоловік був справжнім тираном. Він контролював кожен мій крок, вимагав звітність за день, що робила, де ходила. Якщо я відмовлялась йому звітувати, тоді мене зачиняли в будинку на весь день.

Коли я народила йому сина, тоді взагалі почався найважчий період у житті. Ніякої допомоги чи підтримки від Івана у мене зовсім не було, він не вважав працею те, що я роблю. Одного разу, через 35 років у шлюбі, він поїхав у своє чергове відрядження, після якого моє життя назавжди змінилось. Я отримала лист з підписом: “Для Віри”. Коли побачила, що це від чоловіка, мені аж стало страшно. Але те, що прочитала, мене неабияк вразило. Такого розвитку подій я зовсім не чекала, хіба у своїх мріях. Іван написав, що хоче розлучення, бо йде до іншої жінки й не повернеться з відрядження. В цей момент моєму щастю не було меж. Плакати через зраду чоловіка це не моя історія.

Емоції зашкалювали, і я вирішила зібрати усі його речі в коробки. Однак час від часу у мене підкрадалось хвилювання, щоб Іван не вирішив передумати. Згодом він приїхав по речі й більше ніколи не повертався. Ми дуже скоро розлучились, а будинок, у якому я проживала, він залишив синові. Тепер моє життя налагодилось, я відчула себе вільною та спокійною. Вдруге виходити заміж не хочу, хоч кавалери є, але мені достатньо було вже одного шлюбу. Тепер я виховую онуків та насолоджуюсь життям, згадуючи своє минуле немов страшний сон. 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!