До Бога на небеса прийшов хлопчик, який загинув під час евакуації:
– Боже, ти ж не залишиш Україну, не покинеш?
– Звичайно, не кину! Чому ти так думаєш, дитятко?
– Просто в моїй країні стільки лиха, стільки горя, люди постійно бояться, ракети літають… І всі запитують одне “За що?”
– Не “за що?”, а “чому?”
– Чому?
– Бо на землі назбиралося дуже багато зла. І хтось повинен з ним боротися. І нарешті зупинити це зло. І вибрав вас, українців..
– Але чому саме ми?
– У мене на землі немає інших рук, окрім людських рук, ти ж знаєш. А ви сильний народ, які можуть зупинити це зло та принести перемогу у країну.
– Виходить, нам під силу? Ми можемо?
– А хіба ти сумніваєшся? Поглянь навколо. Не знайшлося у світі ще такої людини, яка зламає силу вашого народу.
– Боженьку, адже вони казали, що ми брати і один народ.
– Таке буває. Ти ж пам’ятаєш притчу про Каїна та Авеля?
– Так, знаю.
– У них нічого не вийде… Вони хотіли роз’єднати Україну, але вона згуртувалася, як ніколи. Вони хотіли її стерти з лиця землі, щоб про цю країну забули, але зараз про неї говорить увесь світ. Вони хотіли забруднити кров’ю її мирний прапор, але Україні вдалося всю планету розфарбувати у кольори пшениці та неба.
– Ну що ж, значить, ми будемо боротися до останнього подиху. Ми обов’язково здолаємо цього ворога! Ти тільки, будь ласка, не йди далеко, Боже. Ти потрібен нашим воїнам.
– Я буду поряд, я обіцяю. Не за горами і ваша перемога..
Напишіть нам в коментарях у Facebook!