Жила-була одна Курочка. І вона постійно сумувала:
– Я почуваюся нещасною куркою на цьому світі. Ніхто мене не любить, нікому я не цікава. Місце у курнику незатишне, там темно та холодно.
І це почула одна Птаха. Їй стало шкода Курочку і вона вирішила допомогти:
– Я знаю одне чудове місце. Це галявина, де багато квітів, тварини товаришують, співають пісні. Полетіли зі мною!
– Ні.
– Чому?
– Бо кури не вміють літати!
– Не хвилюйся, я зможу тебе навчити. Це дуже легко, ти злетиш швидко.
– Ні
– Чому?
– У мене малі крила.
– Тоді я посаджу тебе собі на спину. Ми долетимо швидко, буквально за годинку ми вже будемо на галявинці.
– Ні.
– Чому?
– Бо там буде нова галявина і без курника. Де я житиму?
– Ми всім лісом допоможемо тобі збудувати гарний, ще більший курник.
– Ні, я не буду так довго чекати. Адже курник треба довго будувати. Раптом, я не знайду в лісі нових друзів?
Тоді Пташка дуже розлютилася:
– Ну живи тут та кудкудахкай, як тобі погано. Ти просто нічого не хочеш змінювати у своєму житті. Може, тому ти така нещасна!
Курка дуже образилася на Пташку.
– Теж мені, велике цабе. Має крила та може полетіти хоча на край світу. А я звичайна Курочка…
Напишіть нам в коментарях у Facebook!