Кілька років тому я зрозуміла, що не можу жити так надалі. Я захлиналась в образах, відчувала, що потопаю, а мої кривдники жили собі далі, наче нічого й не відбувалось. Я спілкувалась з рідними, друзями, психотерапевтом, священником, та їхні слова мені не допомагали.
А тоді однієї ночі мені наснився дивний сон. Насправді було важко збагнути, чи це сниться, чи ввижається. Я лежала у ліжку та раптом відчула, що на його краєчок хтось тихесенько сів. Подивилась – і побачила чоловіка зі світлим волоссям. Насправді я відразу зрозуміла, хто це.
– Чому ти тут? – поцікавилася я.
– Бачу, що тобі важко і хочу дещо пояснити.
– Що саме?
– Розумієш, жодна людина на землі не може тебе образити.
– Як це? Але чому ж так багато кривдників?
– Важливо не те що вони роблять зле, а те, як ти це сприймаєш. Жодна людина не може щось зробити іншій.
– Як це?
– Так зробив Господь. Насправді ображаючи кривдник ображає себе, проклинаючи – проклинає себе. І навпаки, допомагаючи – допомагає собі, надихаючи – надихає себе.
– Цікаво. Тоді виходить, що прощаючи інших ми прощаємо себе?
– Саме такі. І в цьому велике щастя!
– Хіба?
– Спробуй щиро пробачити й відчуєш невимовне піднесення і радість! Ці відчуття не передати словами! А носити в серці образу – великий тягар, який виснажує. Пробачай не заради кривдника, а заради себе! І дякуй йому і Богові за цей життєвий досвід.
Ці слова примусили мене замислитися. А й справді, чому я маю ходити із цими образами? Хто мене примушує? Я ж бо хочу для себе найкращого. Тому й пробачу усім кривдникам. Ця думка насправді ощасливила мене! Нарешті я зітхнула з полегшенням. З того дня моє життя змінилося!
А вам легко пробачити?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!