Мій чоловік нещодавно повернувся додому, дали відпустку на декілька днів. Ну і вирішили поїхати відпочити у Буковель.
Вибрали один будиночок (їх на території 3). По сусідстві була молода родина, видно, теж приїхали на відпочинок. І от перший ранок, ми лиш заїхали, розклали речі. Взяли собі кави, чоловік вийшов на вулицю покурити.
І тут до нього каже сусід:
– Доброе утро, соседушка! Очень отличная погода сегодня.
А мій чоловік найбільше не любить таку м*скальн*ту говорящу. Навіть не привітався, тільки покивав головою та зайшов у будиночок.
Тоді я вирішила повісити на веранду український прапор. Чоловік завжди його возить у машині, то подарунок від побратимів з Авдіївки та ще всі підписи стоять.
І трапилося справжнє диво! Вже того ж вечора сусіди знову вийшли з будиночка. І як тільки побачили наш прапор – то одразу защебетали українською:
– Доброго вечора, смачної вечері.
– Спасибі, вам також, – посміхається чоловік.
Ось що робить з людьми українська символіка – повертає їм чисту, рідну українську мову, а не той м*скальський язик! І та родина до кінця відпочинку потім говорила суто українською, навіть вмикали пісні “Ой у лузі червона калина” переспівану солістом групи Бум-Бокс.
Так приємно на душі стало, от як український прапор змінює нас! Одразу прокидається патріотизм, любов до рідної мови та України!
Тому, шановні читачі, будь ласка, не забувайте про нашу рідну мову! Вона така красива та милозвучна, набагато краща за м*скальський язик.
І запам’ятайте – мовою розмовляють, а язиком одне місце облизують!
Напишіть нам в коментарях у Facebook!