Приїхав з мамою до колишньої, висловив усе, що про неї думав, а наступного дня у мої двері постукала поліція

Прикро визнавати, що моє найбільше кохання позбавило мене всього, що я мав у цьому житті.

Дарма я не слухав маму, яка ще на початку наших з Аліною зустрічань казала, що вона мені не пара. Я чомусь не вірив поганим словам про свою наречену, ніби сліпий був. 

Я справді вважав її найкращою жінкою на світі і гадав, що ми проживемо разом довге та щасливе життя. Через пів року зробив їй пропозицію. Ми зіграли весілля. Тоді відклав гроші і ще через деякий час придбали власну квартиру. Оскільки я одразу розумів, що жити з батьками – не варіант. Усе ж таки ми – дорослі люди. 

Я справді вкладався у цей шлюб, як тільки міг. Заробляв гроші, робив ремонт, допомагав жінці з побутом, доглядав дитину.

Здавалося, я – найщасливіший чоловік у світі. А потім у двері постукало лихо. Моя дружина кардинально змінилася. Її немов підмінили. Усе її дратувало, постійно ходила зла, потім плакала. Я взагалі не розумів, що вона хоче і чим їй допомогти. 

Влітку вона зібрала речі і поїхала з дитиною до своїх батьків у село. Я думав, їй потрібен цей відпочинок. Гадав, вона відвернеться від турбот, подихає свіжим повітрям – і все стане на свої місця. Минув тиждень… Два… Три… Я все чекав своїх коханий дівчаток вдома. Але після повернення все стало тільки гірше.

Далі у нас почалися страшенні скандали. Ми сварилися щодня через різні нісенітниці. А потім сталося найгірше – дружина заявила, що подає на розлучення. Ще й так грубо додала, що жити зі мною їй нестерпно. Я не знав, як на таке реагувати. Це було дуже підло з її боку. Я робив усе для неї та нашої доні, а вона ось так вирішила мені за все віддячити.

Мене це обурило настільки, що я навіть сказав, ніби не платитиму їй аліменти. І взагалі почав вимагати у неї гроші за квартиру. Думав, це її трохи поверне на землю. 

Але краще від того не стало. Жінка пішла до нотаріуса, повернула собі всі гроші і подала на мене до суду через аліменти.

Пошепки

Нас розлучили майже одразу. Мені призначили аліменти.

Дякувати, хоча б з донькою бачитися міг. Коли провідував її, дружина ставилася до мене холодно. Мене це злило все більше та більше. Може, тому що я все ж таки ще відчував щось до неї. Доки приходив до дитини, вірив, що з часом дружина розтане. Хотів усе повернути. Але так, як колись бути вже не могло.

А потім я побачив у її домі чужого чоловіка – і мрії просто розлетілися вщент.Я сприйняв це, як зраду. 

Після цього я до доньки привіз її бабусю. Того ж дня і наговорив колишній всякого. Здебільшого це було все те, що я про неї думав, але крізь призму негативу. А потім у мої двері постукали. Це була поліція. Виявляється, колишня написала на мене заяву через погрози, який насправді навіть не було.

На фоні цього всього я накрутив себе, що й донька, напевне, не від мене. Чому б тоді колишня так ревно намагалася припинити наше з нею спілкування? І ця зміна поведінки перед розлученням. Напевне, просто не наважилася сказати правду.

Наступного разу я прийшов до жінки з наміром зробити ДНК-тест. Вона ще з порогу спокійно мені заявила що донька  не від мене. Мовляв, більше немає чого сюди приходити. Далі на фоні цього аліменти я виплачувати припинив. А сенс? Я відтоді не раз намагався випитати у колишньої, чому ж вона не сказала мені всю правду одразу. А та тільки мовчала, знизуючи плечима.

Зараз я у дивному стані. Це відчай з болем. Не розумію, за що мені це все? Я ж просто хотів мати нормальну сім’ю. Я старався для цього, як міг. Я слова кривого ніколи колишній не сказав. Чому їй захотілося розлучитись? Чому захотілося зрадити? Як після цього спокійно дивитися на жінок?Скажіть мені, ви всі такі чи тільки деякі?

Що скажете про ситуацію чоловіка?

Чи є виправдання його колишній?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna
Adblock
detector