Три роки тому я вдруге вийшла заміж за Олега. Він красивий, мужній, має гарну посмішку. Добре ставився до мене та доньки Валі від колишнього чоловіка. Ми разом гуляли у парку, вечеряли у кафе та весело проводили разом час. А потім Олег зробив мені пропозицію та ми почали жити разом. Через декілька днів я дізналася, що вагітна.
– Дочка у нас вже є. Добре б тепер сина народити, – мрійливо говорив Олег.
– Коханий, головне, щоб дитина здоровенькою народилася, а син або дочка – це не має ніякого значення, – сказала я чоловікові.
– Так, ти права кохана. – чоловік обняв мене і поцілував.
Незабаром підійшов термін моїх пологів. Я заздалегідь лягла в лікарню. У палаті крім мене були ще дві жінки – Тамара та Оля. У Ольги передбачалися складні пологи. Мало того, що у жінки були перші пологи в 36 років, так ще й прослуховувалися два сердечка. Лікарі сказали, щоб жінка готувалася до двійні.
Оля дуже хвилювалася, вона практично не спала і весь час плакала. Жінка боялася народжувати сама і просила зробити їй кесарів. Лікар заспокоював породіллю і пообіцяв їй діяти за обставинами. У мене з Олею почалися перейми майже одночасно. Нас забрали в пологовий зал. Я дуже хвилювалася за свою сусідку, у якої почалася справжня паніка. Тому майже не звертала увагу на свої перейми. Практично всі лікарі зібралися навколо Олі. На мене крім акушерки ніхто не звертав уваги. Пологи у мене виявилися легкими і незабаром я народила сина. Здорового, прекрасного малюка. Через деякий час народила і моя сусідка Оля. Навколо неї почалася справжня паніка. Жінка народила трьох дівчаток. Мій чоловік знав, що у мене почалися пологи і з самого ранку, стояв біля віконця довідкової, набридаючи медпрацівникам кожні п’ять хвилин.
– Вітаю, татко. Ваша дружина всю лікарню на вуха поставила, трійня у вас. Три дівчинки красуні народила вам дружина, – сказала санітарка і пішла у своїх справах.
Я довго не могла зрозуміти, куди пропав мій чоловік. До мене він не приходив. Я постійно дзвонила на домашній телефон, але мені ніхто не відповідав. Валю на час мого перебування в лікарні забрала до себе моя мама. Ніхто не розумів куди зник мій чоловік. І я змучилася, розуміючи, що з Олегом сталося щось непоправне. У мене навіть молоко пропало від стресу.
Приїхавши з пологового будинку додому, я побачила на столі записку від чоловіка. І все встало на свої місця. «Олечко, пробач мені, будь ласка. Я не готовий годувати чотирьох дітей. Я дуже хотів сина, а ти зруйнувала всі мої надії» – писав мені чоловік.
Я спочатку нічого не могла зрозуміти і тільки потім до мене дійшло, що санітарка переплутала мене з моєю сусідкою, яку так само звали Ольгою, і повідомила моєму чоловікові про народження трійні. Я розсміялася з цього курйозного випадку, але потім я розплакалася, розуміючи, що чоловік підло мене зрадив і втік від труднощів. Я дуже довго переживала цю трагедію. Мені було прикро, що людина, яку я вважала найкращим чоловіком у світі, виявився звичайним боягузом, який дбав тільки про себе.
Минуло 3 місяці. Я вже оговталася від того, що сталося і знову повернулася до життя. Я знову почала сміятися і радіти життю.
– Це добре, синочку, що твій тато відразу показав свою нікчемну сутність. Адже він міг зрадити нас в будь-якій важкій ситуації – розмовляла я вголос зі своїм синочком.
Олег з’явився через чотири місяці. Він подзвонив мені:
– Привіт. Це правда, що ти народила мені сина, а не трьох дівчаток? – запитав у мене чоловік.
– Ні, це неправда. Сина я народила собі, і ти тут ні до чого, – сказала я.
– Ти не маєш ніякого права приховувати від мене мого сина, – обурено кричав Олег.
– Послухай мене уважно і запам’ятай, у тебе немає ніяких прав. Ні на мене, ні на сина. Я вже подала на розлучення і на позбавлення тебе батьківських прав. Твою записку я додала до справи, – сказала я чоловікові.
– У тебе нічого не вийде, – кричав він у трубку.
– У мене все вийде. А ти забудь цей номер телефону і краще не з’являйся в нашому житті ніколи. Інакше дуже пошкодуєш, – пригрозила я чоловікові і кинула трубку.
Я заблокувала його номер. Не відчиняла двері та заборонила навіть наближатися до мого будинку. Він справжній боягуз та нікчема, адже злякався такої відповідальності. Просто зібрав речі та покинув мене з дітками. Я не могла довіряти йому далі. А якщо завтра він знову мене покине? Ні, тепер я буду сподіватися тільки на власні сили. Сподіваюся, що син виросте справжнім чоловіком, а не таким тюхтієм, як Олег.
А як би ви вчинили на місці жінки? Варто дати Олегові другий шанс?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!