Я сама родом із невеличкого села на Полтавщині. У мене є молодша сестра Ірина. Як і вся молодь нашого села, я поступила після 11 класу до вишу. Як годиться, щотижня приїжджала додому з невеличкими гостинцями та подарунками. А вже на літо після першого курсу влаштувалась на роботу. Хотіла бути самостійною і мати свої гроші.
Після третього курсу я вийшла заміж. Ми з чоловіком познайомились у стінах університету. Він був трохи старший від мене. Після весілля взяли квартиру в кредит. Ті, хто так купував житло, розуміють, як нам було непросто. Економили кожну копійку, їли найдешевші продукти, про розваги взагалі забули.
У 2014 році не стало мого татуся. Мав онкозахворювання, нічого не допомагало. І через місяць мама вирішила поїхати на заробітки. Адже раніше тато забезпечував всю родину. У нашому селі заробітки за кордоном були звичними: хтось у Італії, інші до Німеччини чи Канади.
У Мюнхені моя мама пробула 9 років, прибирала квартири, ресторани, вілли. Всі зароблені гроші надсилала лише Ірі. Навіть коли народилися мої діти, мама не приїхала на хрестини. А лише вислала нам солодкий пакунок.
Кілька місяців тому матуся повернулась додому. Мої діти дуже сумували за нею і все питали: «Коли приїде бабуся?» Іра вже вийшла заміж, привела чоловіка в дім.
Ми з чоловіком спеціально відпросились з роботи, аби кілька днів побути в селі. Я спекла торт «Баунті», діти підготували красиві листівки для бабусі. Мама лише глянула у той бік і відвела очі, скорчивши неприємну гримасу. Вручила їм кіндери (маленьку упаковку на чотири штучки) і запхала в кишені по єврику. Наче собаці кістку кинула.
Однак я знаю, що мама з роботи привезла понад 10 тисяч євро і все віддала Ірі. Я не можу сказати, що моя сестра з чоловіком якось вклалась в хату. Зате він їздив на крутій машині, а діти мали щодня нову іграшку. Ми з чоловіком до таких розкошів ще не дожились.
Така поведінка мами мене шокувала. І я сказала все в очі. У відповідь почула:
– А на кого мені розраховувати у старості? Лише на рідну Іринку. Та і стакан води принесе, і спину помасажує, і лікаря викличе, і поховає з усіма почестями… А ти про мене, либонь, і забула!
– Мамо, я не забула, з роботи відпросилась, приїхала, щоб побачити тебе, скучила. Я і діти подарунки тобі приготували. Знаєш, стільки душі вони вклали у ті листівки? Чого ти так зі мною?
– Бо тобі потрібні лише гроші, тому і прикидаєшся добренькою…
Такою була відповідь рідної мами. Хоч я ніколи не гналась за розкішшю, таке ставлення мене зачепило.
Чому я стала для мами ворогом? Я також можу сердитись на неї через гроші, однак я люблю її просто так і хочу лише її уваги і турботи. Може, це лише відстань поставила між нами стіну холоду і нерозуміння? Як ви вважаєте, що могло вплинути на таку поведінку?