Раніше люди казали: не родись красивою, а родись щасливою. Мабуть, щось вони таки тоді знали, бо без доброї долі в житті важко.
Це я зрозуміла, коли донечка мене із зятем майбутнім познайомила… То були жахи! Аліна – розумна, гарна, працьовита дівчина. Школу із відзнаю закнічила, на бюджет в медичний вступила, там диплом червоний отримала. Усі їй таке щасливе майбутнє пророкували!
А тут звідкись цей Роман взявся. Такий же він… Страшний! Без сліз на нього і не глянеш. Худе, мале, одяг постійно якийсь брудний і подертий. Я спочатку взагалі думала, що він з наркотиками якось зав’язаний!
– Я з ним щаслива, мамо! Просто от такий він, не схожий на решту. Може, через це я його і люблю! – торочила мені постійно донечка.
Довго я впиралась, не хотіла, аби вона життя своє з ним пов’язувала. Та коли бачиш, як єдина дитина через любов побивається – що вже тут зробиш.
Через рік після весілля Аліна повідомила радісну новину – вагітна! Я натішитись з того не могла, бо давно вже на себе роль бабусі приміряла. І все було наче нормально, аж поки на шостому місяці не прибігла до мене моя дитина в сльозах, із двома пакетами речей.
– Що сталось, донечко? Що таке? Хто тебе образив?! – одразу накинулась я на неї. Взяла Аліну за руку – а там такі синці… Аж чорні вже!
А вона стоїть, очі опустила, плаче… Усе мені одразу ясно. Я ж бачила, що з того Романа діла не буде!
– Я сама винна, мамо. Він казав не лізти до нього, а я попросила посуд помити. От він і зірвався! Кілька разів… – пояснювала донька, поки я готувала їй суп і ванну.
– То чого ж ти зразу не прийшла? Пішли в поліцію, збирайся, зараз напишемо на нього заяву та й по всьому! – кричала я. Я розірвати його хотіла за те, що він з кровиночокю моєю зробив!
– Ні! Ми нікуди не підемо! Почнеш усе ворушити – взагалі мене ніколи більше не побачиш! – заявила Аліна і я відчувала, що вона каже правду.
Ми з чоловіком ледь всиділи, або тому Роману пику не натовкти! Стримувало нас тільки те, що донька тепер з нами була, в безпеці.
За три місяці цей мій зятьок жодного разу в гості не зайшов, жодного повідомлення Аліні не написав! А вона одно брехала нам, що він приходить, коли нас вдома немає… Еге! Аби він прийшов – сусідки швидко б уже мені донесли!
Народжувала донька сама, але справилась з усім добре. Тепер у нас є чудовий маленький онук.
Поки Аліна в пологовому була, ми вже встигли наше нове життя розпланувати, партію їй достойну підшукати… Сподівались, що тепер усе наршеті стане на свої місця.
Аж тут раптом Роман згадав, що в нього дружина й дитина є! Почав надзвонювати, приїжджати… Усе шкереберть пустив!
Аліна, яка вже наче навчилась без нього жити, збирає тепер речі, хоче до “коханого” вертатися. А мені знайомі розповіли, що йому навіть жити ніде, бо він усі гроші на азартні ігри спустив…
– Він змінився, мамо! Ти просто не хочеш дати йому другий шанс. Я вже не маленька і не тобі вказувати, з ким і де мені жити! – кричала на мене донька, коли я намагалась її лишити вдома.
Тепер я живу у постійному страху. Але тепер я боюсь за життя не лише доньки, а і маленького Дмитрика… Чи можу я якогось позбавити цього Романа батьківських прав? Бо, боюсь, чоловік наступного разу церемонитись з ним не буде.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Порадьте, як далі бути!
Напишіть нам в коментарях у Facebook!