Декілька років тому свекруха подарувала нам будиночок у Винниках. Але була умова – з нами у дворі житиме ще молодша сестра, Ліда. Чесно, тоді я не була проти, навпаки, дуже зраділа. Ми зробили ремонт, розділили двір порівну, посадила на своїй половині гарні квіти, деревця.
Ну знаєте, як зараз роблять – на подвір’ї один будинок, але на дві родини. Спершу все було нормально. Я в себе господарюю, Ліда у себе на дворі. Один одному не заважаємо, не шумимо. А коли вже появилися діти, то один до одного бігали, аби погратися іграшками. Мені не було важко навіть погодувати племінників після школи, якщо Ліди не було вдома.
Але от потім її наче перемкнуло. Змінилася і в дуже погану сторону. Могла без дозволу зайти до мене на кухню та взяти якісь спеції, солодощі, їжу. Мені не шкода, чесно. Але просто це ж моя кухня, мої порядки. В чому проблема прийти і попросити? Я не скнара, позичу.
Ліда не соромилася брати навіть улюблені ласощі наших дітей.
– А де кавун? Тут була половина.
– Я забрала рано. До речі, не смачний був.
– Лідо, але ж це був кавун для дітей на вечерю.
– А тобі для рідних племінників шкода? Жаба давить їм кавун дати?
На щастя, чоловік змінив замок у будинку, аби Ліда не ходила “у гості”. Тепер наші запаси не зникають з холодильника просто так.
Однак, це її не зупинило. І племінників також. Вони можуть взяти пледи і без дозволу розлягтися у нас на газоні. Старший син постійно грає у футбол і через це потоптав всі квіти:
– Лідо, я ж тільки вчора ці квіти посадила. Подивися, що твій Максим зробив.
– І що такого? Дитина гралася у дворі.
– Нехай піде з друзями на поле, там можна грати.
Раз навіть розбив мені вікно. Думаєте, Ліда просила вибачення? Ні, далі захищала дітей. Тому я вже навмисне обгородила все сіткою та зробила невеликий паркан з камінчиків.
Але тиждень тому Ліда перевершила всі мої очікування, як то кажуть. До нас у гості приїхали куми. Вони живуть аж в Дніпрі, самі розумієте, що до Львівської області дуже далеко їхати. Тому ми запропонували залишитися на нас на декілька днів з ночівлею.
Спеціально купили багато м’яса на шашлики, вино дороге взяли. Я старанно готувалася до приїзду гостей, всю хату ледь не зубною щіткою перемила.
Ввечері ми поставили мангал, розпалили багаття, замаринували м’ясо. Сиділи тихо, нікого не чіпали, не кричали. Тим паче, на годиннику тоді була тільки 9 вечора, до комендантської ще багато часу залишалося.
Тільки сіли до столу – на подвір’я залітає розлючена Ліда. Така червона, наче той рак:
– Що ви тут за балаган влаштували? У мене аж голова розболілася!
– Просто сидимо.
– Майте совість, ви мені вечір зіпсували! Зараз взагалі поліцію викличу, що ви тут шумите.
Мало того, вона встигла пожалітися свекрусі. І я почула дуже багато “хороших слів”. Свекруха вкотре нагадала, що це ж її будинок, що ми без неї ніколи б в житті не купили, що ми такі бідні та нещасні люди.
Вечір було зіпсовано, я сама ледь не плакала.
І ми вже з чоловіком серйозно налаштовані на переїзд. Правда, будинок належить свекрусі і тільки вона має право його продавати. У нас поки нема стільки грошей, аби самотужки купити якусь двушку у Львові.
Що нам робити в такій ситуації? Я вже не витримую жити з прибацаною родичкою під одним дахом. Боюся, що сама скоро втрачу здоровий глузд!
Який вихід з ситуації бачите саме Ви?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!