От раніше добре жили! У чоловіка своя окрема спальня, у жінки – власна кімната. Ось такий секрет подружнього щастя.
Зранку дружина прокинулася та почала готуватися до зустрічі з чоловіком. Прислуга її одягала, приносила нові парфуми, вона пеньюаром змахнула – і все, запрошуйте у мою кімнату чоловіка!
Після ранкової зустрічі час випити філіжанку ароматної кави. Пан за сніданком викурив цигарку і все, досить з нього на сьогодні! Відправила його дружина якомога далі, лиш би на очі не попадався. Мовляв, втомилася від його компанії, відпочити на природі бажає!
Чоловік почесав свого лоба та пішов у кабінет фінансові справи вирішувати. А дружина собі нехай клізму поставить чи просто у саді подрімає на свіжому повітрі. Сил потрібно набратися, адже щось здоров’я останнім часом турбує. Суцільні переваги – розмови про світське життя вести не треба, не буде над вухом різні плітки про сусідів розповідати. Сиди собі на ґанку та кури сигари, скільки душа забажає! Або випити чарку чи навіть дві з сусіднім поміщиком варто.
Але одного прекрасного дня все змінилося. Питання щодо помістя треба вирішити, самі розумієте.
Не знаю, як інші пари сплять разом в одному ліжку. Особисто я не можу заснути, коли біля мене хтось хропить цілу ніч чи просто обіймає.
І що тільки я не пробувала, щоб сон міцний був! Снодійні препарати, різні заспокійливі ліки та навіть баранців рахувало – все на марно! От, буває, лиш закрила очі, як починається рух. То мені у туалет треба, а ось хочу стакан води випити й вікно відкрити, бо душно і так по колу.
Я звикла до того, що ліжко – то недоторкана власність, тільки я можу там спати! Вийду з душу, одягну теплу піжамку та як стрибну на велику ковдру й цілу ніч сплю у позі морської зірки. Зручно, що на ранок аж не хочу прокидатися. А тут бац – і хтось тобі у вухо сопе чи покривало забирає.
Але найгірше – це обійми. Ненавиджу просто! Бачиш такий солодкий сон про Мальдіви чи Балі, а тут хтось як почне на тебе руки закидати та притулятися, що то стає для мене справжнім жахом. Але намагаюся боротися з також проблемою – просто ногами починаю копати та скидати з ліжка на землю. Нехай краще мої капці обіймає.
Великі подушки та ковдри – то моя пристрасть. Навіть влітку збудую собі навколо невеличку вежу та сплю, немов я на хмаринці. Але тут лежить якесь тіло та хоче, щоб я поділилася, мовляв, холодно. Ну звісно, можливо, ще щось треба?
А ще я дуже чутлива до різних рухів. От захоче хтось перевернутися на інший бік і все – я вже не сплю. Бо для мене це те саме, що вовтузитися, як корова у тісному сараї. Ну не можна тихіше? Прошу піти в іншу кімнату та робити там все, чого душа забажає – тільки б моє ліжко звільнили геть!
Але не виходить. Стараюся якось боротися з цією проблемою. Важко, але це ж кохана людина, як не крути.
Не буду згадувати про свій зовнішній вигляд на ранок, про це й так багато анекдотів та кумедних історій написали.
Що б ви порадили зробити героїні нашої історії?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!