Раніше я дзвонила рідним та бачилась з подругами. Та у свої 64 я обрала самотність. Розповім чому

Чи корисно людям похилого віку відмовлятися від спілкування з рідними? Що ви скажете на те, що у такому віці краще зосередитись на власних думках, аніж дослухатися до інших?

На ці питання відповімо не ми, а наша героїня з Херсона — Олена Дмитрівна.

До речі, цікаво дізнатися твою думку стосовно поради пані Олени, що варто обирати усамітнення замість проведення часу у гучній компанії. Тож дамо слово нашій героїні.

Мінімальне спілкування

Недавно мені виповнилось 64. Чесно кажучи я практично не спілкуюсь зі своїми рідними. Коли я святкувала 60-річчя, то зрозуміла, що час такий швидкоплинний, що витрачати його на пусті балачки немає сенсу.

Донедавна я тричі на тиждень зідзвонювалась із своми сестрами та іншими родичами. Щовихідних могла зустрічатися зі своїми подругами. Хоча в молоді роки ні дня не провела на самоті. Тепер все геть навпаки.

Я полюбила час, коли занаходжуся наодинці зі своїми думками. Ніхто не каже, що я геть стала відлюдьковатою чи обірвала всі зв’язки. 

Просто я навчилась не нав’язуватись та уникати тих людей, що не цінують мій особистий простір та час.

Один з класиків писав, що мудра людина з віком схильна між спілкуванням та самотністю обирати друге і я цілком з цим погоджуюсь.

Спілкування теж потрібне, але його варто вживати як делікатес, в міру. Я цілком підтримую таку думку.

Хибно думати, що самотність для людини похилого віку – покарання. Це скоріше дар. Звісно поки я не розуміла цього, то страшенно сумувала, але тепер я можу спокійно осмислити власне життя.

І навчилась радіти кожній миті життя.

Психологи радять проговорювати з рідними свої проблеми, щоб не накопичувати у собі негатив. Та я вважаю корисніше не озвучувати свої думки, а аналізувати їх.

Що ж, отакої думки наша героїня. Що з цього приводу думаєте ви? Чекаємо ваших коментарів та бажаємо гарного дня!

Фото з відкритих джерел

Пошепки

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

JuliaG
Adblock
detector