Після народження дитини ставлення чоловіка до дружини кардинально змінилося. Він ні в чому їй не допомагав, з малюком взагалі не сидів, а коли приходив з роботи, то просто лаяв та ображав кохану:
– Йди в зал, дивися, як тебе вже багато, не поміщаєшся на дивані.
– Скільки можна жерти, я тобі взагалі не буду гроші давати, ти ж все на їжу витрачаєш.
– Я буду спати у вітальні, а то на нашому ліжку ти стільки місця займаєш, що для мене там місця немає.
Після народження дитини в мене залишалося зайвих 10 кілограмів, які потрібно було скинути, але одразу після пологів я не навантажувала свій організм, думала, що вони самі пропадуть. Була впевнена, що за перший рік зможу повернутися до свого стандартного 42 розміру. Однак чоловік не хотів чекати рік, він думав, що з пологового будинку вийде модель з дитиною на руках. Коли в перший день побачив мій обвислий живіт, то сказав:
– Тобі варто було сказати, щоб з дитиною ще жир з живота забрали. Чому в тебе не така фігура, як раніше?
Образи ставали все частішими, а я вже без сліз не могла на таке реагувати. Говорила, що стреси призведуть до того, що в мене може пропасти молоко, а той відповідав:
– Сумішшю вигодуємо. Тим паче від нервів ще й худнуть, бачиш, я для тебе стараюся. Якщо треба буде скинути ще декілька кілограмів, то скажи мені.
Я була шокована з такого ставлення, тим паче, що після кесаревого розтину я не могла ще деякий час займатися спортом, а докори чоловіки ставали просто нестерпними. Свекруха, Ірина Станіславівна, також дивною була – всю вагітність переконувала сина, що дитина не від нього, а я просто нагуляла. Ми жили в квартирі матері свекрухи, а сама свекруха в тій, що дали її покійному чоловікові на заводі. Вона мені частенько стала погрожувати, що вижене зі свого житла.
А тиждень тому чоловік взагалі знахабнів: ввечері після роботи прийшов з молоденькою стрункою дівчиною та велів мені збирати речі, забирати піврічну дитину і котитися на всі чотири сторони. Дівчина була вже з валізою й почала розкладати свої речі на полиці. А я просто не мала куди піти: матір проживає з братом, його дружиною та дітьми в двокімнатній квартирі, подругам заважати також не хотілося, тим більше я не одна, а з маленькою дитиною на руках.
Чоловік при мені почав телефонувати своїй матері:
– Я для тебе підготував сюрприз: привів нову невістку, приходь попрощатися з онуком. Я з нею жити не збираюся, вона худнути не хоче, а я не на такій жінці одружувався. Мені худеньку треба. Сказав нехай збирає речі і йде, а я буду аліменти з зарплати виплачувати. Що? Їй не помішає трішки поголодувати, добре, передам. Давай приїжджай.
Гей, – звернувся до мене чоловік, – Зараз мама прийде. Просила, щоб ти до її приходу не йшла. Мабуть, з онуком попрощатися хоче. А може, сама вирішила тебе виставити, адже вона давно про це мріє.
Я просто пішла у ванну кімнату й вирішила взяти себе в руки, ні чоловік, ні свекруха не гідні моїх сліз. Вона приїхала за 10 хвилин й з порога почала кричати:
– Ти взагалі здурів? Куди ти її виганяєш посеред ночі з немовлям на руках? Ще не достатньо розважився за все своє життя? Зібрав свої речі, дівку й пішов звідси геть!
Ірина Станіславівна повернулася до мене:
– Припини скиглити! Давай побуду з малюком, а ти бери себе в руки. Хто це в нас тут такий солоденький, – почала сюсюкати свекруха з моєю дитиною.
Чоловік обурено заперечував:
– Як ти можеш вигнати свого рідного сина? Куди мені іти?
– А куди мала іти твоя дружина, ти не задумувався? Розбирайся сам.
Чоловік тоді вилетів злий з квартири, а свекруха так і не говорила до мене. Наступного дня вона прийшла й просила вибачення за таку поведінку сина, думала, що він не здатний таке. Згодом він подав в суд, щоб матір виплатила йому третину вартості житла, що належить йому.
– Як я могла виховати такого егоїста? – зітхала свекруха.
Що Ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!