Цього березня я поїхала до сестри в Італію. Звісно, тікала від війни у безпечне місце. Але ще шукала нову роботу. Самі ж розумієте, яка ситуація була в країні.
Я ще забрала до Турина онуків, адже донька просила. Я за ними доглядала у вільний від роботи час. І старший онук Павлик вже дорослий, у 8 класі. Він з сестричкою Христинкою гуляв містом, ходив за продуктами. Почав навіть вчити італійську мову, такі базові фрази “доброго дня”, “де знаходиться магазин”, “як проїхати до такої вулиці”. Діти у такому віці поглинають нову інформацію миттєво, як губка.
Сестра допомогла мені з роботою – влаштувала помічницею на кухні в одному ресторані. Я мала за спиною великий стаж – працювала кухаркою у багатьох столових.
З березня по серпень мені вдалося заробити чималу суму коштів.
Добре, що моя сестра не брала гроші за оренду кімнати та комунальні послуги. Зате ми купували продукти додому та готували вечерю на всіх.
Однак, наприкінці серпня вирішили повернутися. По-перше, діти дуже сумували за батьками та друзями, та й до школи вже час йти. Зараз не так страшно в Україні, як на початку війни. Я порахувала свої заощадження – вийшло назбирати майже 4 тисячі євро. Купила солодощі для родичів, одяг для доньки та поїхала з онуками додому.
Але на Львівському вокалі у нас трапилася халепа – викрали сумку з грішми. На щастя, я не всю суму поклала, а розбила на 2 частини. Я така неуважна, пішла купувати квитки на потяг з сумочкою. Треба було залишити її у камері схову! Там ще й на вокзалі стільки циганів було. Це точно вони витягли гроші, коли я стояла на касі.
Ми приїхали до Чернівців ввечері, я вирішила про це доньці не казати. Ми накрили святковий стіл, гарно посиділи.
І вже ввечері, коли онуки пішли спати, то донька на кухні першою почала розмову:
– Мамо, а ти багато заробила? Просто ми подумали, що треба у квартирі зробити ремонт. А ще Василь хоче машину купити нову. Він свою стару віддав на ЗСУ, його друг там служить і конче був потрібен джип.
– Донечко, у мене така пригода трапилася – викрали 2 тисячі євро на вокзалі.
Тут моя Олена так почервоніла, немов рак! Почала дорікати, яка я неуважна жінка, що не можу гроші пильнувати:
– А якби дітей цигани вкрали? Мамо, ти бачила курс євро? Ти хоча б знаєш, що ми на ці гроші могли купити? Як ти могла таке допустити? Господи, а якби ще твій паспорт викрали?
Здається, що тоді донька хотіла від мене тільки одного – ті проклятущі євро. До сварки приєднався ще й зять. Хоча вони взагалі не мали жодного відношення до цих грошей.
Тепер зі мною ніхто у квартирі не говорить, крім онуків. Рідна донька вовком дивиться. Таке відчуття, що це я її гроші просто так циганам віддала!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!