Ми з чоловіком після весілля планували залишитися у Львові. Пожити рік-другий в місті, орендувати квартиру. А потім своє житло купити.
Однак, моя мама просила залишитися з нею в Солонці. І мій Павло підтримав цю ідею. До Львова не так далеко, їздить пряма маршрутка. Ще й до того, вона має двоповерхову хату і місця дуже багато. І врешті-решт, ми зможемо зекономити гроші.
І так ми живемо разом вже з 2019 року. Зробили тут ремонт на кухні, купили новий холодильник, поставили у ванній та спальні підлогу з підігрівом. На подвір’ї зробили гарну клумбу, привезли крісла та стіл, аби так ввечері снідати на свіжому повітрі. Часто у гості приїжджали родичі та друзі, ми смажили шашлики.
Мама всі ці роки повторювала, що хата перейде мені у спадок. Ну я стільки грошей сюди вклала, про неї турбувалася. Мама навіть завчасно вийшла на пенсію, аби няньчити онука. Якраз я після пологів місяць побула вдома та вийшла знову на роботу. Що я, що Павло, заробляємо дуже достатньо і можемо забезпечити родину.
За 4 роки ми привели дім в ідеальний порядок. А скільки грошей вклали – ну могли нову квартиру купити, чесно. Нові фасади, паркан, ворота, які відчиняються та зачиняються автоматично. Навіть поставили сонячні панелі, аби мати світло. Ну і купили минулої зими генератор потужний. А вони тоді коштували ого-го.
Але знаєте, я зараз дуже шкодую, що повірила у порожні обіцянки мами. Треба було одразу її вести до нотаріуса, аби оформити всі папери. Бо зараз вона забула про свою обіцянку.
Отож, у мене є ще молодша сестра. Місяць тому вона розлучилася зі своїм чоловіком. Він вигнав її з дитиною геть. Ну і куди їй податися? До мами в Солонку. Приїхала, плакала, нарікала на свою гірку долю.
Мені спершу було її шкода, чесно. Але вже через тиждень зрозуміла, чого колишній з нею розлучився.
Інна взагалі нічого не робила по дому. Навіть не могла посуд в посудомийку поскладати чи пилюку витерти. Ну і через розлучення вона ще втратила роботу. Нові пошуки її не цікавили. Інколи “зичила” гроші в мене чи в мами на цигарки.
Мало того, почала ще й командувати:
– Тут краще б басейн поставили. Бо ці квіти не пасують.
– Інно, не ти тут господарюєш, аби так вирішувати.
І сестра сама взяла, викопала мої троянди та поставила там надувний басейн, поки нікого не було вдома. Повертаюся з роботи – а біля воріт лежить купка саджанців.
– Що ти собі дозволяєш? Ми тут все до ладу привели. Купили диван, на якому ти лежиш цілими днями, телевізор, де ти свої дурні серіали дивишся.
І тут в розмову втрутилася мама:
– Не кричи. Вона ж має такі права на хату, як і ти.
– Тобто? Мама, ти казала, що цю хату тільки на мене перепишеш.
– Вас двоє, я не можу когось одного вигнати геть. Спадок поділите порівно.
Тепер ми з чоловіком не знаємо, що далі робити. Образливо, що мама ось так не цінує наші старання і постійно заступається за Інну. Ми ж дійсно могли собі купити нову квартиру та не мати більше проблем з сестрою. Однак, поки у нас нема стільки заощаджень, бо все вклали в дім.
До суду я йти не хочу, аби остаточно не пересваритися з рідними. Але мама має зрозуміти, що вона мені обіцяла – те і має дати. Інакше діла не буде. Бо Інна тут нічого корисного не робить, не заслужила на спадок!
Як нашій читачці вирішити таку проблему?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!