Я завжди просила Бога про одне – аби він дав гідну долю моїм донечкам. Софію та Соломію я виховувала сама. Мій колишній чоловік любив горілку більше за дітей. Діло доходило до того, що він крав у мене гроші на випивку. А я відкладала гроші на продукти чи одяг для донечок.
Навіть коли чоловік помер, то я не плакала. Навпаки, от наче камінь з душі впав. Старалася дати Софії та Соломії все, що тільки можу. Часто залишала їх на ночівлю в подруг, бо сама йшла на нічні зміни на завод. Треба ж якось гроші заробляти.
Софія, можна так сказати, виграла золотий квиток у це життя. Вдало вийшла заміж, свекри подарували молодятам машину на весілля. Зараз у доні та зятя бізнес, займаються будівництвом. Живуть добре, мають великий будинок за містом. Софію гроші не зіпсували, навпаки, залишилася такою простою дівчиною, як і була.
Частенько привозить до мене онуків у гості. І не з порожніми руками – раз на тиждень великий пакет з продуктами, ліки купує. Під’єднала до своєї карточки мою адресу та за мене сплачує комунальні послуги. На свята мені завжди дарує дорогі подарунки. Пальто, наприклад, сумочку чи навіть кухонну техніку. Он на 8 березня купила посудомийку.
Але молодшій Соломії не так пощастило. Розлучилася з чоловіком, той кинув її заради молодої коханки-співробітниці. А коли війна почалася, то взагалі втік, як той боягуз, чи то в Німеччину, чи то в Польщу та перестав платити аліменти.
Соломія працює касиром, зарплата невеличка. Та і всі гроші витрачає на синів. Помітила, що у неї дуже бідний гардероб, видно, що кофтинки вже ношені, штани протерті. Все з секонду, нічого новенького. Я сама якось стараюся їй допомогти, підкину 500 чи тисячу гривень. Ну аби мала що купити поїсти.
І от тиждень тому приїхала Софія, подарувала мені гарну курточку:
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Ма, холодно, то вже не літо! А дивися, як вона тобі личить. Тут ще й капюшон на блискавці, так раз – і зняла. Можна прати в машинці, я питала.
Мені стало приємно від такого подарунка. Випили чаю, я пригостила донечку фаршированими перчиками та ще дала додому декілька штучок, аби онуки поласували.
А наступного дня Соломія у гості заїхала. Її терміново викликали на зміну, а синів не було з ким залишити. Бачу, що вона прийшла у легкій курточці, рукавчики вже такі зношені, ґудзики перешиті різними нитками. То я позичила доньці на день нову курточку, аби вона на роботі не мерзнула. Ще цей сезон я можу походити у пуховику, ніц йому не бракує.
І от через ту нову курточку дівчата посварилися. Бо Софія побачила Соломію в ній. Її це дуже обурило:
– Мамо, я не поняла – а чого це Соломія твої речі носить? Я кому одяг купую?
– Доню, та через ту курточку будеш так сердитися? Ти ж знаєш, як Соломійці важко зараз, грошей нема.
– І що? А мені гроші на голову падають? Я це для тебе обирала, тобі подарувала. А ти все сестрі віддаєш. Бо вона молодша і чоловіка не має?
– Тобі хіба не шкода Соломію в такій ситуації? Вона сама тягне синів та побут. Для тебе то дрібниця, а для неї щастя.
– Ні, мамо. Вона сама винна у своїх проблемах. Що їй заважає кращу роботу знайти?
І тепер Софія не приїздить до мене у гості. Ще потім подзвонила до Соломії та на неї накричала.
Невже от через ту нещасну курточку моя донька готова пересваритися з сестрою?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!