“Господи, нарешті вона вступиться з квартири. Дістала мене, чесно” – пліткувала на кухні невістка Христина. Але бабуся Марія все чула у сусідній кімнаті.
Вона гадала, що стане бажаним гостем у будинку свого єдиного сина. Попросилася на осінь, аби перебути холодну пору. Тим паче, що їй самій робити у селі? Опалення нема, світла так само. Воду набирала з криниці, а потім гріла на плиті. Восени на городі нема що робити, ніц не росте, бо заморозки.
Однак, рідні не так радісно прийняли звістку, що бабуся приїде у гості. Невістка Христина постійно дорікала, що стара свекруха заважає вдома:
– От я не почуваюся господинею тут. Вона постійно мені під руки пхається. Ще й свої дурні поради роздає. Я краще знаю, як їсти робити.
Онуки бачили, як мама ставиться до бабусі та перейняли таку зверхню поведінку. Не слухали стареньку, не хотіли їй ліки подати чи допомогти піднятися до квартири з важкими пакетами продуктів. Які вона, до речі, купувала на свою пенсію, але не рахувалася з сином та невісткою!
Діло дійшло до того, що Христина забороняла свекрусі виходити на кухню, коли вдома були гості:
– Хай сидить тихо і телевізор дивиться. Буде ще мене перед подругами позорити своїми лахміттями.
Онуки також просили бабусю не вітатися до них надворі чи не заходити до їх кімнати, коли є друзі. Бо вона їм заважала і соромила. Адже у пані Марії вже руки трусяться, йде тихо та повільно, спирається на паличку.
А син постійно на роботі чи у відрядженнях. Вона його бачила вкрай рідко. Та і сам Петро не дуже хотів говорити з мамою. У нього були свої проблеми, нащо ще вислуховувати скарги інших?
І так вона почувалася зайвою у колі рідних. Здавалося, що до пса Рекса у хаті більше поваги, ніж до старенької бабусі.
– Сину, я, певно, завтра в село поїду. Давно сусідок не бачила.
– Угу.
– Ти б не міг мене завтра на вокал завезти? Бо..
– Мамо, ти не бачиш, що я зайнятий? У нас їде пряма маршрутка, я не буду спеціально з роботи туди-сюди їхати, аби тебе забрати.
Ніхто її навіть на автобусну зупинку не провів. Коли бабуся Магдалина зайшла до хати, то аж заплакала. Хоча в неї велика родина, але зажди почувалася самотньою. Наче от вона якийсь вантаж для рідних. Інакше, чому вони так погано до неї ставляться?
Ні син, ні невістка не поцікавилися здоров’ям бабусі. Вони не знають, що їй залишилося зовсім не довго. Лікарі кажуть, що операція нічим не допоможе. Вся надія тільки на Бога.
Хотіла хоча б ці останні місяці провести у родинному колі. Аби знову відчути ту любов та ласку, обіймати онуків, бачити, як вони радісно граються.
Але, на жаль, не вийшло. Так вона зустріне свою старість – сама, у холодній хаті. І нікому буде навіть склянку води подати…
Які емоції у Вас викликала ця історія після прочитання?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!