Я ще рік тому розлучилася з Петром. Якщо коротко, то в нас були різні інтереси. Я виконувала хатні справи, доглядала за дитиною, працювала. А Петро просто розважався. Він був поганим батьком та ще гіршим чоловіком. Чесно, от не знаю, що було в мене в голові, коли я виходила за нього заміж.
Розлучалися ми з гучним скандалом, чоловік розповідав всім родичам та друзям про мене гидкі історії, пліткував. Навіть хотів зробити тест ДНК, бо сумнівався, що наш Микола його рідний син.
Я з тих нервів дуже схудла, постійно плакала, нічого не могла їсти. Після розлучення ми переїхали до батьків. Адже квартира – це подарунок Петрові від його мами, Орисі Мирославівни.
– Ти тут ніхто, забирайся геть! Можеш навіть на вокзал поїхати, мені все одно.
Рік Петро не платив аліменти. Я працюю секретарем, однак, цієї зарплати не вистачає на те, аби повністю утримувати сина. Ну і моя мама допомагає, купує йому одяг чи оплачує йому заняття футболом.
І от нещодавно до мене у гості приїхала свекруха. Чесно, я не очікувала, що пані Орися захоче зі мною поспілкуватися. Адже вона досить довго працює в Італії та навіть ніяк не коментувала наше розлучення.
– Аню, можна пройти? Я поки тут, в Україні, то хотіла вас провідати.
– Прошу, заходьте на кухню.
Зі свекрухою у мене нормальні стосунки, я зла на неї не тримала.
Однак, пані Орися мене дуже здивувала. Вона привезла з Італії 2 великі пакети з продуктами, одяг для онука та іграшки. І поки Миколка грався, пані Орися простягла мені товстий конверт:
– Ось тут поки 5 тисяч євро.
– Навіщо?.
– Та бо я знаю, який Петро тюхтій. Погано його виховала і от ти зараз пожинаєш ці плоди. Так що це я винна у тому.
– Навпаки, ви нас врятували.
Свекруха пообіцяла мені фінансово допомагати до повноліття онука.
Так, мені не пощастило з чоловіком. Але зате в мого сина прекрасна бабуся. Дуже радію, що хоча б з колишньою свекрухою змогла зберегти чудові стосунки…
Напишіть нам в коментарях у Facebook!