Рік тому я так посварилася зі старшою сестрою Валею. А все через батьківський спадок. От ніяк не можемо порозумітися. Сестра навіть принципово не ходить у гості до родичів, якщо знає, що я там буду.
Спершу не стало мами – вона довго хворіла та ніяк не могла одужати. Всі лікарі нас готували до найгіршого. І я сама розуміла, що скоро матуся піде на небеса.
І тато після похорону геть занепав духом. Якось раз вийшов з будинку, схопився на серце та впав. Швидка допомога не встигла вчасно приїхати та врятувати татуся.
Тоді Валя якраз і першою заговорила про спадок:
– Тобі хай дача батьків залишається у Підрясному. А мені квартира. Я і так з ними роками жила, доглядала, он місяць тому ремонт на кухні зробила.
– Але ж то не дача, а сарай. Коли батьки востаннє туди приїздили? Ще у 2020 році на карантин?
– Там все є для затишку. Треба – ми з чоловіком допоможемо деякі меблі перевести.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Я коли приїхала на ту дачу в Підрясному, то аж вжахнулася. Підлога скрипить, дошки дуже прогнили та жахливо поскрипували. Дах протікав та під час зливи вся стеля намокала, відповідно, побілка сипалася. Меблі старі, радянські, які тато ще з Чехословаччини привіз.
Грошей на ремонт знадобилося дуже і дуже багато. Ми б могли за ті кошти купити нормальну квартиру чи машину. Бо там все треба зносити і наново будувати.
Однак, моя кума працює в одній будівельній фірмі. Розповіла, що скоро біля дачі збудують приватне котеджне містечко на 10 будинків.
– Зараз люди в місті не хочуть жити. Всі на природу рвуться. І ви можете продати свою ділянку, зараз за таке платять чималі гроші.
Через декілька днів до нас приїхали будівельники з одної фірми, запропонували договір. Виявилося, що біля селища якраз планують збудувати містечко та шукають ділянку. І ми без вагань погодилися підписати всі папери. Заплатили, до речі, нам у доларах, тому ми заробили чимало.
Нам якраз вистачило грошей, аби купити гарну квартиру у Львові на Залізничному районі. Правда, довелося почекати пару місяців, бо ми взяли житло ще в нульовому циклі, коли не було ні стін, ні ремонту. Свекри дозволили пожити в них, поки будується наша квартира.
Ремонт зайняв не так багато часу. І якраз минулого року, в грудні ми святкували новосілля. Запросили також сестру Валю з чоловіком та дітками.
– Ой, сестричко, яке тут все красиве. І диван гарний, дуже зручний. Ще й будинок виходить на сонячну сторону, такі вікна великі.
– Так.
– Але це недешевий район вийшов. І квадратура велика. Звідки такі гроші? Ви банк пограбували?
– Ні. Я ж продала батьківську дачу. До речі, викупили за пристойну суму, бо шукали ділянку під забудову.
І коли сестра почула про те, що я зробила з дачею, то аж скривилася. Потім удала, що її голова болить та поїхала додому, навіть нормально не посиділа на святкуванні.
А через 3 дні зателефонувала до мене з претензіями:
– Чому ти зі мною не порадилася? Я ж також власниця.
– Тобто? Ти хотіла квартиру – я її віддала.
– Ні, я такого не казала взагалі! Тим паче, що моя квадратура набагато менша, ніж ділянка на дачі. Так що мені належить половина.
Звісно, я не погодилася на такі умови Валі. І минуло вже стільки часу, але вона досі не здається. Спершу так добре до мене говорила, вмовляла, підлещувалася. А зараз змінила тактику – розповідає всім родичам, яка я аферистка та шахрайка.
Мені одночасно і смішно з такої поведінки, і сумно. От не може заспокоїтися з тої дачі, бо жаба давить через гроші.
Не розумію, як мені далі взагалі з Валею жити. Бо набридло сваритися через дурні гроші. Чоловік взагалі каже піти до адвоката і через суд розібратися. Ну але я не хочу аж в такі крайнощі впадати, то ж рідна сестра!
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!