Коли я вийшла з пологового і побачила свекрів, моїх батьків та інших родичів – хотілося їх усіх просто вигнати. Стоять з кульками, усміхнені, вітають, та я знаю, що насправді усім на нас наплювати. Їм важлива лише картинка і байдуже, які в нас з чоловіком проблеми.
Вчора цілісінький день я плакала, не хотіла їхати з пологового додому. Адже ми живемо в гуртожитку. Чоловік отримав кімнату, умови там жахливі, зовсім не для дитини, ані ремонту, ані нормального санвузла.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Чого батьки не допоможуть вам з житлом? Нехай би поїхали жити на дачу, а вам квартиру дали. Вони ж на пенсії. Або ж навпаки – продали б дачу, ви б хоча б маленьке житло собі купили, – запропонувала подруга.
Я навіть не знала, що на це сказати. Соромно було зізнатися, що мої батьки й чути нічого не хочуть про це. Я їм натякала, що могли б допомогти. Та мама лишень казала, що вони важко працювали, аби на старості нормально жити. А нам треба було думати, перш ніж одружуватись і дітей заводити.
Свекри, до слова, теж не бідують. Живуть у двоповерховому будинку. Та навіть не запропонували, щоб ми до них переїхали. Відразу сказали, що з ними й без того живе чоловікова сестра.
Дуже боляче мені через усе це. Усім батьки допомагають. Он мама Тані взагалі навмисне до Італії поїхала, аби донька квартиру мала.
Я не кажу, що мені винні. Але не хочу цих лицемірних вітань. Краще б взагалі ніхто не приходив.
Як гадаєте, мають батьки допомагати дітям?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!