Я отримала клеймо жахливої матері від сусідів та знайомих. Вони кажуть, що я дуже погано виховую свого 7-річного сина Владислава та забираю в нього дитинство.
А знаєте, чому вони так вирішили? Бо я вчу свого сина бути самостійним та допомагати у господарстві, а не бути трутнем.
Коли Владу було 5, то він міг спокійно підсунути крісло до умивальника, залізти та помити посуд. Звісно, я в той час була на кухні та слідкувала за всім процесом, аби син не розбив чашку чи не поранився. Звісно, я не давала йому мити гострі ножі крихкі келихи. Він просто мив свою тарілку, виделку та чашку після того, як пообідав. І ще допомагав стерти крихти зі столу.
Також він завжди складав свої речі до шафи охайно, а не кидав все на купу. І на інших поличках був порядок, іграшки та книги поскладані під рядочок.
Хочу одразу сказати, що насильно до порядку дитину я не привчала. Просто пояснила, що у його кімнаті має бути порядок:
– Бачиш, якщо кинути штанці у шафу, то вони помнуться. І ти їх будеш ще довго шукати серед цього безладу. А якщо ти гарно поставиш, то вони будуть чистенькими та не загубляться.
– Добре, мамо.
Мій син не розкидує конструктор по підлозі, а обережно грається у своїй кімнаті. Знає, що перед сном потрібно все скласти у спеціальні ящички, щоб детальки не загубилися.
У 6 він вже знав, як користуватися пральною машинкою. Навіть відсортовував одяг, біле від кольорового. Я тільки допомагала поставити правильний режим на машинці та додати порошок. Щовечора знав, що треба винести сміття, пластик викидати в окремий контейнер.
Навіть коли мій Влад йде в гості і хтось з матусь його погодує, то син обережно складе посуд біля раковини та подякує.
Я хотіла виховати самостійного та хазяйновитого сина, бо у мене був поганий приклад чоловіка.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Колишній не міг навіть після себе посуд помити, вставав з-за столу та йшов геть. Штани та одяг весь залишав десь на столі чи на кріслі. А коли я просила його допомогти на кухні, щось елементарне зробити, то завжди чула фразу “чоловіку не місце на кухні”.
Він приходив додому, знімав взуття (кидав, точніше) та всідався на диван дивитися футбол. Владику тоді було 2 рочки і я геть не справлялася з вихованням сина та хатніми справами. Тому і розлучилася з таким трутнем, бо не могла спокійно жити.
Але, на жаль, сусіди, подруги та навіть деякі родичі не оцінили такі методи виховання:
“Ти в нього дитинство забираєш!”
“Краще б пустила погратися, ніж силоміць змушувала прибирати”
“І не соромно тобі скидати хатні справи на малу дитину?”
Я не змушую Влада готувати їсти, пересовувати важкі меблі чи шпаклювати стіни! А просто вчу, як вдома наводити лад та вміти себе обслужити.
Знаю не одну родину, в яких сини у 18 років не здатні собі навіть канапки зробити чи постіль перебрати. Моя хрещена мама сама такого ледаря виховала, що він у 25 досі сидить на її шиї та не хоче допомагати, тільки ігри онлайн грає.
І тим паче, сам Карпачов колись назвав таких людей “побутовий інвалід”. Це людина, яка взагалі нічого не вміє у господарстві, навіть їсти зробити чи поприбирати.
Я хочу, аби мій син виріс відповідальним та хазяйновитим чоловіком. Щоб ніяка жінка біля нього не бігала та не прислуговувала, а він сам міг допомогти.
Не знати, як складеться життя в мого Влада, тому я хочу навчити його самостійності. Аби він точно знав, що може впоратися з будь-якими проблемами, навіть у побуті.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!