Народився я в повній сім’ї, але ріс з бабусею та дідусем. Мамі було 19 років, коли вона завагітніла. Батько був старшим на 4 роки. Дізнавшись новину про мамину вагітність, батько, злякавшись відповідальності, пішов із сім’ї.
Мамі було складно самій виховувати дитину. Будучи ще дуже юною, вона не хотіла позбавляти себе щоденних радощів. Залишивши мене з дідусем та бабусею, вона пішла вчитися.
Жити з бабусею та дідусем було нелегко. Вони були дуже суворі і багато забороняли, а я їх не слухався.
– Ніяких мультиків! Дідо хоче подивитись новини!
– Не приводь чужих дітей на наше подвір’я!
– І грошей більше не проси на морозиво!
Я добре пам’ятаю той холодний ранок, коли дідо вдосвіта збудив мене і наказав збирати речі. А потім посадив мене в машину і відвіз до інтернату. Ніхто не цікавився моїм існуванням. Всім було начхати на мене.
Після довгих років, проведених в інтернаті, я не мав куди повернутись. Бабусі з дідусем уже не стало. А моя мама вдруге вийшла заміж.
Я став жити у гуртожитку. А потім мене на виховання взяв мамин брат Максим. Він поклявся зробити з мене людину. Пообіцяв влаштувати до себе на роботу, а працював він кур’єром на Новій пошті. Так я і познайомився з майбутньою дружиною. А згодом Юля зізналась, що вагітна.
Ми не робили гучного весілля. А вирішили просто повінчатись. На вінчання запросив і дядька Максима. Але він прийшов не сам.
Поруч із ним стояла жінка років п’ятдесяти. Я здогадався, що це моя мама. Пізніше дядько переконував, що мама не винна. Просто так розпорядилась доля. Сама вона лише сунула мені конверт із непоганою сумою і сказала, що можу на неї розраховувати.
Для нас із Юлею ця зустріч стала неприємним сюрпризом. Я добре пам’ятав своє важке дитинство і боявся, що присутність на вінчанні рідної матері травмує мою дружину.
Подружнє життя і підготовка до народження дитини вимагало постійних коштів. Одного разу я зважився попросити у мами грошей. А опісля став регулярно звертатись до неї. Моїй дружині це не подобалось.
– Ти поводиш себе не як чоловік, якщо бігаєш до мами по гроші!
– Ольго Андріївно, перестаньте потурати своєму сину, він уже дорослий!
Тим більше, я завжди повертав мамі позичені кошти.
– Як тобі не соромно жити на позиках? Прикриватись маминою спідницею?
– А чому мені має бути соромно? Усе життя мама дбала лише про себе, нехай хоч тепер про мене потурбується.
Мені набридло, що Юля постійно мене пиляє. Тому я вирішив розлучитись.
Ми розійшлись з таким скандалом! Дружина відсудила у мене все майно і претендувала на значні аліменти. Мені знову довелося жити в гуртожитку і харчуватись дешевою їжею.
Та останнім часом я все роздумую про переїзд. Моя мама живе скромно, але ні в чому не має потреби. Тим більше, вона ніколи не витрачала на мене грошей, то хоч тепер ділитиме свої витрати зі мною. Вона все життя жила безтурботно, то матиме хоч тепер про кого потурбуватись.