На годиннику була 23:45. Марія Василівна вже розстелила ліжко, Петро Степанович додивлявся останній випуск новин.
Аж раптом у двері постукали. На порозі стояла їх донька, Руслана і тримала на руках донечку Марту.
– Господи, донечко, як тебе сюди занесло!
– Мамо, я..
– Доню, заходи. Боже, Петре, Руслана прийшла. Постав чайник, вона, певно, змерзла.
У пакеті донька принесла деякі речі доні та свої документи.
– Ну трапилося? Де твій Роман?
– Мамо, вони вигнали мене геть з дому.
– Як так? Здуріли чи що?
– Ні. Відколи я повернулася з пологового, то свекруха спокою не дає. Постійно ходить і клює, наче та курка.
– Через що?
– Бо у нашої Марти темне волосся.
– Через волосся?
– Та ні, не тільки. Вона постійно казала, що я десь нагуляла дитину, бо вона не схожа на Романа.
3 місяці тому Руслана народила донечку. Свекруха так-сяк прийняла невістку в родину після весілля. А тут ще нова причина знайшлася, би поглумитися над дівчиною. Бачте, онучка не схожа на батька.
“Воно нагуляне”, “то не наша порода”, “ти, певно, з кимось на стороні шури-мури крутила” – дорікала пані Ольга дівчині щодня.
І того вечора Руслана вже не стала терпіти наклепи зі сторони свекрухи.
– Ви за собою слідкуйте краще. У мене ніяких гріхів перед Богом нема, я не зраджувала.
– Ти далі продовжуй виправдовуватися. Знаю таких вертихвісток, як ти. І взагалі, ти до мене писок не відкривай.
Слово за слово, і вже через декілька хвилин всі речі Руслани полетіли з шафи на підлогу. Пані Ольга не соромилася лаятися, всі сусіди чули, як вона викрикала.
Тому Руслана швидко зібрала речі в пакет та викликала таксі. Добре, що її батьки жили неподалік та змогла доїхати додому.
– Це ненормальна поведінка дорослої жінки. От що робити?
– Що що? Писати заяву на розлучення. Свекруха знущається, а він слова не скаже за неї. Нащо тоді такий чоловік?
– Постривай. Може, Роман одумається. Вони ще молоді, зелені, життя не знають.
– Я не дозволю виганяти свою доньку геть, наче собаку безпритульну. Нічого, ми самі малюка на ноги підіймемо.
А Руслана заколисувала доньку. Вона не думала, що її родину зруйнує свекруха. Так, вона не полюбила дівчину з першого знайомства.
Однак, пані Ольга часу дарма не гаяла. Як тільки Руслана поїхала – вона почала намовляти Романа про розлучення:
– Бачиш, дитина точно не від тебе.
– Мамо, ти через колір волосся про це говориш? Серйозно?
– Сину, я краще знаю. Вона б могла зробити тест ДНК, якщо так впевнена.
Роман не знав, що робити. З одного боку, його мама старша, розумніша. Але Руслану він дуже сильно любить.
Так вони грали у мовчанку 2 дні. Тоді Роман захотів дістати деякі папери з пологового, аби точно перевірити інформацію. Ну може там вийде щось підрахувати, перечитати.
Поруч з паперами мама зберігала фотоальбоми. Тоді чомусь рука Романа потягнулася до альбому, хотів переглянути старі фотографії.
От він з дідусем на озері рибу ловить, катається на велосипеді, стоїть на випускному з вчителькою.
І помітив одну фотографію. Де він ще маленький, стоїть біля новорічної ялинки. А поруч незнайомий чоловік тримає його за руку. І в того пана чорняве волосся, вуса.
– Мамо, а хто це? Родич?
– Господи, викинь то геть.
– Мамо, що ти таке кажеш?
– То горе-папаша твій. Добре, що ти характером в нього не пішов.
– Але він мав чорняве волосся, так?
– Ну а ти не бачиш?
– Мамо, то виходить… Руслана мені не зраджувала! Господи, що я накоїв. Треба терміново до неї їхати!
Роман одразу зібрав всі речі та поїхав до Руслани. На щастя, дівчина вибачила йому той вчинок.
Зараз у них все добре, живуть окремо на орендованій квартирі. Єдина людина, яку вони не хочуть бачити в гостях – свекруха. Навіщо вкотре псувати собі настрій? Нехай далі вигадує різні капості, раз нудно живеться.
Роман вчинив правильно?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!