Моя сусідка баба Катя завжди була сильною та міцною жінкою. Та кілька років тому в неї діагностували цукровий діабет. Здоров’я почало підводити, дедалі частіше ноги в старенької боліли, зір погіршав. 86 років все ж.
Я приходила до неї, коли до своїх батьків приїжджала. І радила, як рідній:
– Де ваш синочок живе. Давайте я його знайду?
– Доню, не знаю! Забув він про свою неньку.
– Хочете, я пошукаю в інтернеті.
– Гаразд.
Досить швидко я знайшла Романа, який був підприємцем, заможним. В соціальних мережах виставляв світлини з відпочинку на морі: ось він на Сейшелах, а ось – на Мальдівах.
Я написала Роману. Попросила приїхати до старенької, бо їй вже важко. Та він відповів, що не може, дуже зайнятий.
Бабуся страшенно засмутилася. А побачивши фотографії, повірити не могла, що її Ромчик такий багатий. Тоді я порадила старенькій знайти дівчину, яка її доглядатиме за хату. В нашому селі жила переселенка з Мелітополя. Вона тулилася в людей на літній кухні. Я запропонувала їй такий варіант.
Виявилося, що Вірочка дуже хороша людина. Ще й набожна. Вона переїхала до баби Каті й так гарно її доглядала. Готувала корисну й смачну їжу, слідкувала, що старенька ліки приймала.
– Яка в мене Вірочка хороша! Золото! – не переставала нахвалювати її бабуся.
Минув рік і старенької не стало. Я написала Роману, аби приїхав на похорон. Він запізнився, але відразу побіг до селищної ради, аби дізнатися як оформити документи на спадщину. Адже йому повідомили, що мати йому щось там залишила.
Він вже мріяв, що продасть будинок. Адже, як виявилось, після початку війни – збанкрутів і все втратив. Та раптом йому повідомили, що будинок і землю баба Катя залишила Вірі. Та для нього спадок все ж є – улюблений бабин півень.
Думаєте, правильно зробила старенька?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!