З родичами я спілкуюся рідко. Покинула батьківський дім уже давно. Зараз мешкаю в столиці. І щороку все рідше приїжджаю до родичів. А якщо й заходжу, то на кілька годинок і одразу додому. Востаннє була на свята й матір попросила мене піти до її сестри. Там я не була вже років сто.
До того ж матір ще попросила мене дещо повідомити сестрі, однак про це тут не можу розповісти, та й вся суть взагалі не в цьому.
Хочу ще розповісти про себе – людина, яка любить чистоту, можливо, трішки і гидлива. Звичайно, не до фанатизму, але квартира родичів для мене стала справжнім випробуванням. Зареклася, що більше ні за що туди не піду.
Я переступила поріг і мою увагу повсюди привернули коробки, баночки, статуетки на підлозі, а пил – повсюди, там, здається, не знають, що таке ганчірка. На підвіконнях – багато комах, пилюка. А ще разом з ними проживає кіт, якого також не миють, от і запах від цього кота…
На кухні там стояла посудомийна машина, але нею там ніхто не користується, плита вся в жирі, ганчірка і губка в умивальнику теж. Господиня житла почала накривати на стіл, а я просто хотіла втекти з цього жаху. Але говорити щось було незручно, то ж я взяла вилочку і протерла її серветкою зі сумки. Потім удавала, що я їм… В ці хвилини я вже мріяла про те, щоб вийти з такого сміттєзвалища.
Але господиня помітила, що я копирсаюся в тарілці і давай приставати: «Несмачно? Чому не їси? Гидуєш?» Я просто не знала, що відповісти, сказала, що не голодна, однак така моя відповідь її не влаштувала.
Господиня житла ще мені показувала, які у неї нові шпалери. І ще дивувалася, чому я їх не помітила. Та крізь цей бруд взагалі нічого побачити неможливо. Ділюся з вами, бо мені цікаво спитати у вас: що люди не бачать, в якому бруді вони живуть?
Я розумію, що в житті всяке буває. Сама працюю, час на щось інше не завжди маю. Особливо на щоденне прибирання. Втім, підтримувати порядок треба. У свинарнику жити не можна. Коли довкола чисто, то й душа радіє.
Хіба я неправильно кажу?
Що думаєте?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!